Останній спадок

Коли станеш на правильний шлях — доля сама тебе знайде. Головне — діяти, а не кидати все на півшляху. Дехто з великих говорив, що людина сама творить свою долю і, крім неї, ніхто на ту долю не може вплинути. Проте водночас хто забороняє припустити, що кроки до правильного шляху — частина заздалегідь прописаної долі? Власне, я вважаю: вона існує, та доля. От тільки не єдина. Тобто перед тобою може бути, до прикладу, четверо дверей, а в які ввійти — визначаєш ти сам. Кожні з таких чотирьох дверей є квитком до прописаної долі, лише різними шрифтами, мовами чи інтонаціями. Як наслідок виникатимуть і різні фінали, які заздалегідь прописані, шлях до яких ти обрав самотужки, такі собі паралельні реальності.

Юлій Цезар казав: «Кожен коваль своєї долі», — а Вергілій навпаки: «Кожному призначено свій день». І якщо вже обирати, то сидіти згорнувши руки і вичікувати всеосяжної та всемогутньої долі — якось не надто райдужна перспектива, хіба ні?

В ім’я кого? Вигаданого бога жита чи сонця? Ісус, ваш Перун, Крішна, Магомет, Зевс, Юпітер — усе це просто прив’язки до певної території. Адже ти б не вірив у своїх богів, якби народився не в Україні. Коли б твоя мати була мусульманкою з Близького Сходу, ти вважав би Коран своїм усім. Людина — лише субстанція, у яку від народження вкладає свої погляди суспільство. Вона є рабом батьків і жерців свого народу. Колись люди запитали, звідки ми, і знайшлися жерці, — сьогодні їх називають або священниками, або науковцями, — що нав’язали свою модель світу. І хай яка та модель була фантастична, масі виявилося достатньо її загальноприйнятності. І де правда? Коли думка про плоский світ стала банальною та малоймовірною, жерці створили іншу модель: Земля кругла, з Місяцем і Сонцем, що крутяться навколо неї. Моделі змінювалися, проте кожна завжди влаштовувала суспільство. Змінювалися й боги, вигадані тими самими жерцями. Тому я й кажу, що кожен із нас є просто згустком субстанції, що, народившись у певній країні, є спадкоємцем певних традицій, вимовляє «ма-ма» рідною тут мовою, навчається за зазделегідь укладеною програмою. Народився в християнському середовищі — прийшов священник та охрестив. Потрапив під вплив прихильників старослов’янських звичаїв, які вміють так переконливо говорити, і бац — ти вже неоязичник.