Заради майбутнього

Мені подобається творчість Макса Кідрука і тому абсолютно не дивно, що й ця збірка оціненна мною досить високо. Я не люблю коротку прозу, але тут вирішила дати книзі шанс. Перед читачем постають десять абсолютно різних історій - це жахи, гумор, містика, фантастика, оповідання про війну та ін. Три розповіді зовсім нові і раніше не друкувалися: "Р61", "Знову і знову" та "Заради майбутнього". Саме ці історії мені сподобалися найбільше - мабуть тому, що тут і стиль автора і сюжети такі, до яких я звикла та люблю.
"Р61" - це перше оповідання в збірці і належить воно до жанру містики та жахів. Починається історія з замітки в місцевій газеті, в якій говориться про жорстоке вбивство трьох молодих людей. Четвертий чоловік, досить відомий письменник знайшовся неподалік живий, але його свідчення дуже дивні...
"Знову і знову" - оповідання більш соціального напрямку. В ньому розповідається про життя двох абсолютно різних людей, які стають жертвами шахраїв. Коли наші герої вирішують помтитися кривдникам їх долі неймовірним чином переплітаються.
"Заради майбутнього" - історія в стилі Дена Брауна. Молодий чоловік та жінка намаються розгадати таємницю загадкового послання. А коли їм це вдається перед ними відкривається картина досить страхітливого майбутнього.
Інші сім історій друкувалися раніше в різних збірках: "Трансфер", "Сюрприз", "Я полечу", "Моя література", "Ельвіра", "Нічиї діти", "ДНК. Історія сьома".
З них мені найбільше сподобалося оповідання "Я полечу" - в ньому автор з гумором розповідає історію молодого хлопця, який дуже хотів літати, але не мав коштів для навчання. Він з другом спроектував геліостат, але в розрахунки вкралася помилка через яку він ледь не довів до сердцевого нападу де-кількох пілотів.

Сборник таких разных и интереснейших рассказов от любимого украинского писателя Макса Кидрука безумно порадовал.
⠀
Немного о каждом произведении:
⠀
“Р61”
⠀
Какие только происшествия не происходят в пути. Главное, помнить, что не стоит съезжать с намеченного пути, а то мало ли, кто ждет на повороте...
⠀
“ЗНОВУ І ЗНОВУ”
(“СНОВА И СНОВА”)
⠀
Иногда месть бывает очень горькой на вкус, а случай － иронично шутлив.
⠀
Полезный бонус: рассказ научит, как уберечься от мошейников.
⠀
“ТРАНСФЕР”
⠀
Большой спорт, большие деньги, большая афера!
⠀
Максимально позитивно － класс!
⠀
“Я ПОЛЕЧУ!”
⠀
Когда исполняются мечты, или почему важно не ошибиться при расчете формул.
⠀
Да, это было опасно, но так смешно.
⠀
“СЮРПРИЗ”
⠀
Минутка юмора, или как Дед Мороз в скалолазы заделался.
⠀
“МОЯ ЛІТЕРАТУРА”
(“МОЯ ЛИТЕРАТУРА”)
⠀
Морской бой на уроках украинской литературы, или как зовут главного героя в “Борислав сміється”?
⠀
Давно так не хохотала, читая книгу
⠀
“ЕЛЬВІРА”
(“ЭЛЬВИРА”)
⠀
Об ужасе, которым является война.
⠀
“НІЧИЇ ДІТИ”
(“НИЧЕЙНЫЕ ДЕТИ”)
⠀
Фотографии с запахом смерти.
⠀
“ДНК. ІСТОРІЯ СЬОМА”
(“ДНК. ИСТОРИЯ СЕДЬМАЯ”)
⠀
Не важно, где живут люди, － на Марсе или на Земле они все равно остаются людьми.
⠀
Фантастически реальная история о том, что заложено в человеке и чего не изменить.
⠀
“ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО”
(“РАДИ БУДУЩЕГО”)
⠀
Можно ли сделать будущее лучше, изменив прошлое?
.
.
.
10 таких непохожих одна на другую историй, каждая из которых понравилась по-своему.

Мне не очень нравятся рассказы, больше люблю длинные, полноценные истории. А суч укр лит вообще, в последнее время, несчадно меня разочаровывает.

Но это книга оказалась на удивление годной! Взялась читать только по настойчивому совету @

Итак, это - сборник рассказов. 10 разных историй, действительно разных. Они не связаны по смыслу, теме, настроению, жанру, вообще НИКАК.

Больше всего мне зашли рассказы:

"ДНК.Історія сьома" — далекое будущее в стиле Лукьяненко, с новыми технологиями и полетами на Марс.

"Знову і знову" — про интересные совпадения и месть.

"Ельвира" — про войну на Донбассе.

Меньше понравилось "шуточные" истрии и "мистические".

Читалось просто максимально легко, быстро и ненапряжно. У автора интересный слог, а то что описывется Украина добавляет какой-то причастности и понимания.

Знакомство с Кидруком однозначно было приятным, можно смело братья за его романы.

Ця книга приховує багато неочікуваного, захопливого, небанального.
10 оповідань, три з яких опубліковані уперше (і лише одне раніше читане мною).
⠀⠀
⠀Збірка, що умістила в собі спогади, війну, наукову фантастику, підкріплену фізикою (певно, любов до цієї науки в мені не помре ніколи), події в художній обробці автора, жахи. Не дивлячись на усю розмаїтість, серйозність деяких, майже від кожної новели сміялась - заправка гумором вдалась на всі 100.
⠀Також мені до вподоби ота прискіплива точність усіх питань, яких торкається письменник.
⠀

⠀
⠀Проте Макс, як автор малої прози, не задовільнив мого внутрішнього читача. Інтрига трималась, цікаво було дізнатись, як розгорнуться події далі, але кінцівка "пшик" (не у всіх оповіданнях, але у переважній більшості). А от його романи - то любов навіки.
⠀

Лет пять уже слышу о Максе Кидруке и вот решил познакомиться с произведениями.
Выбрал рассказы, так как, мне кажется, в рассказах быстро и хорошо виден и стиль автора и отлично отображается умение придумывать сюжеты и быстрыми штрихами создавать героев и мотивацию.

Восторгов рассказы не вызвали. Больше всего удивило, что 2-3 рассказа совсем не имеют концовки, словно обрываются. Как-будто автор имел замысел, а потом ему просто надоело писать.
Или впихнул в сборник, чтобы чем-то заполнить объем. Работы откровенно не законченные и сырые. Словно наброски.

Понравились рассказы "Я полечу", "Эльвира" и "Снова и снова". В них есть сюжет и финал, читаются неплохо.
Остальные все мимо. Из негативных моментов также зацепило обилие матов. Возможно автор хотел передать эмоции, экспрессию или "народный" язык, но лично мне показалось, что с этим у него явный перебор и это только портит впечатление.
Также иногда казалось лишним чрезмерное углубление автора в детали (например описание физических процессов), которые можно было бы сократить или совсем опустить, ибо жанр рассказа подразумевает короткую прозу.
Или есть еще такая фишка - местами Кидрук подробно описывает персонажа, какую-то связанную историю с ним или его семьей, а затем рассказ заканчивается через страниц 5, а эта история и персонаж дальше не развиваются.

Резюме - наверное Кидрук не мой автор, хотя 3 рассказа мне в принципе понравились.
А может просто я ожидал большего (видя в каждом книжном магазине несколько его романов).
Думал попробовать почитать его роман, но после рассказов пока не хочется.

В любом случае было интересно составить впечатление о современном популярном украинском авторе.

Бажання написати відгук виникло задовго до завершення  прочитання Цієї книги(а так можна?),бо не впевнений,що це відбудеться.здається,Кідрук  захотів порівняти успіх творів з1-2ма сюжетними лініями на 5-600сторінок(чи просто вирішив спробувати щось "нове")і  написав щось на кшталт  "мила",яким було переповнене ТБ  і книжкові полиці  років 20 тому.отже,компанія леді і джентльменів їде заздалегідь визначеним шляхом,по дорозі,слухаючи фм,чує нелюдські крики(по радіо!),звертає на звук,йдучи в бік його підсилення,замість їхати де треба,бачить(жах,жах)страшного хлопчика,намагається їхати назад,але вже ні.ПРИЇХАЛИ.в подальшому йдеться про ошукану даму,яка,роз'їжджаючи євробрифінгами, привезла (точніше,вона так думала)батькові презент-пляшку:1) дорогого винця і2)пісочку з пляжу де він(батько) з мамою  колииись відпочивав.яка з них доїхала?та так,і то нещільно за коркованою.поруч з леді-двічі(раз-продавчинею зі "свіжим"молоком,2- інтернетпокупцем фотокамер) ошуканий чоловік з смертельно хворою дружиною.що іх об,єднує?так,жага помсти!отже,знову "продаж "камери і стеження з1го боку,подорож літаком і відповідним чином підготовлена пляшка вина-з2го і...було б свято справедливості+гепіенд,якби автор ВЧАСНО зупинив героя.Але ні..чи дочитаю це ,не знаю,зараз враження десь 2,а ось  поставивши ЖОРСТОКОМУ НЕБУ 3*,зрозумів,що  погарячкував..А,ледь не  забув:і старий батько,розчавлений такою бідою(у доньки поцупили пляшку дорогого алкоголю), теж помер...