Вілан зібрав усі крихти показної хоробрості, якої навчився від Ніни, усю волю, якої навчився від Матаяса, зосередженість, якої навчився від Каза, сміливість, якаї навчився від Інеж, і дику шалену надію, якої навчився від Джаспера, віру в те, що хай би якими були шанси, йому якось удасться перемогти.
— Я нічого не скажу, — попередив він.
Перший удар зламав йому два ребра. Від другого він закашляв кров'ю.
— Може, нам варто переламати тобі пальці, щоб ти не міг грати на своїй диявольській флейті, — запропонував Ван Ек.
"Я тут заради неї, — нагадав собі Вілан. — Я тут заради неї".
Кінець кінцем він не був Ніно, чи Матаясом, чи Казом, чи Інеж, чи Джаспером. Він був просто Віланом Ван Еком. І він розповів їм усе.