Мітка

Вияв доброти — це питання виживання.

— Життя тут справді тебе де формувало, так?
— Життя тут, — уточнила я, — змусила мене бачити в людях правду.

Я знаю, что такое превратиться в того, кого кого ненавидишь. И понимаю, как тебе больно.

Я б не могла звільнитися від власних кошмарів, здійснивши кошмари Акосові.

Ти помилився, цінучи лише мій енергетичний дар і мою вправність з ножем.

Хоча я й не слабкодуха, це не означає, що мені до вподоби дражнити смерть.

Він досить чітко назвав її статус на тих сходах, та вона все одно не могла в це повірити. Саме в цьому й полягає проблема для людини, яка настільки переконана у своїй жахливості, - ти вважаєш, що коли хтось із тобою не погоджується, то він бреше.

- Ви хочете бачити в людях лише крайнощі. Для вас вони погані чи хороші, їм або можна довіряти, або ні, - зауважила я. - Я це розумію. Так простіше. Але з людьми це не так.

Світ не стає таким, як тобі потрібно, лише тому, що ти цього хочеш.

Твій учинок вартий для мене всього.

- А яка вона - Kipa Нoавек? - запитала його Сизі. - Вона... Він похитав головою. Як він міг отак просто описати цілу людину? Вона була жорсткою, як в'ялене м'ясо. Вона обожнювала космос. Вона вміла танцювати. Вона неперевершено завдавала болю іншим. Вона домовилася, щоб кілька заколотників вивезли його до Туве без Айджі, тому що, бачте, не поважала його рішень, і він був дурнувато за це вдячний. Вона... ну, вона була Кірою.

- Біль - це не я; він не розрізняє, - сказала я. - Біль - це моє прокляття.

Я перетворилася на такий собі маніфест темряви - була цілковито порожнім осколком ночі.

Такі чоловіки, як Різек Ноавек, не народжуються - їх створюють. Але час не можна повернути назад. І так само, як його створили, його потрібно знищити.

- Я знаю, як це - перетворитися на того, кого ненавидиш. Я знаю, що це завдає болю. Але в житті повна болю. - Наче підтверджує це, тіні зібралися в її очних западинах. - І ти здатен витерпіти набагато більше, ніж здається.

Я вперше в житті щось робила, а не просто про це думала.

- Ти вважаєш, що не можеш нікому сподобатися. - Я знаю, щоя таке. - О? І що ж? - Ніж,-сказала я. - Розпечена коцюба. Iржавий цвях. - Tи більше, ніж будь-що з тих речей.

Ви вже у відчаї, і я також, - зізналася я. - Відчайдушні люди постійно йдуть на безглузді вчинки.

Ти, може, й Ноавек, але стаєш дедалі менше врівноваженою.

— Шотет, який ти описуєш, не дуже схожий на той, який я бачив, — зауважив Акос.
Я на нього глянула.
— Може, ти бачиш те, що хочеш.
— А може, ми обоє так робимо,— сказав Акос.