Buba

У подарунках криється якась незбагненна сила, що збуджує чужу цікавість. Подарунки - це такі собі скрині Пандори. Якби не вони, то у дорослих було б менше нагоди повернутися до власного дитинства.

Неважливо, що ти відчцваєш - завжди будеш гіршою. Неважливо, що ти читаєш. Навіть ті, хто книжок в очі не бачать, зато їхні тверезі батьки дивитимуться на тебе, як на патологію, покидька суспільства. А найгірше, що дочці алкоголіка завжди буде гірше, ніж йому самому!

Про нашу родину можна сказати, як про цей місяць: у березні сім погод надворі

З тобою навіть посваритися по-людськи не можна!

До Бубиної кімнати вже зазирав місяць, і з радіо пливла музика. Дівчина любила слухати радіо, але нині все віддала б, якби під вікном чувся тихий Адасів голос. І щоб цей голос заглушив усі інші. Ті, що лунали з кухні, й ті, що були всередині Бубиної душі, роздертої на клаптики, ніби шпаргалки з фізики, розкиданої по кутах, як зібгані аркушики з формулами в темній кишені.

Шкода, що в коханні все складніше, ніж у картах. У коханні потрібне везіння, а щоб грати у віст, достатньо лише мати колоду карт.

У друзів можна попросити, але не можна ображатися, якщо чогось не отримаєш.

Ілюзії — річ паскудна. Особливо для жінок.

- Ні ковзанка це не бридж. Це розвага для дорослих. Зараз така мода, піти на ковзанку, сісти за столик, випити замороженого чаю...

• А гарячого не дають? - дідусь цікавився всім, що стосувалося питва.
• Ну, і дивитися, - закінчила Маньчакова.
• На що? - не міг уторопати батько.
• На тих, що катаються на ковзанах,- терпляче пояснював Маньчак.- Треба тільки якось цікаво одягутися.

- Замість того, щоб підслуховувати, могли б і в магазин піти. Нині будуть гості, треба приготувати шведський стіл.

• То в нас є шведський стіл? - щиро здивувався дідусь.
• Ось список і гроші,- безапеляційним тоном наказала Барташова.- І пильнуй дідуся, Бубо, щоб він знову кудись не зник, як останнього разу.
• Останнього разу зникла моя донька Марія,- нагадав дідусь трохи ображеним тоном і подався шукати черевики.