Цепь

Повернувши свою доньку, ти винна прірві життя.

Життя - це водоспад миттєвостей, що сиплються одна на одну без сенсу чи мети.

Посеред найлютішої зими я дізнався, що всередині мене непереможне літо.

Я можу знищити тебе, Рейчел, - думає вона. - Варто мені один раз клацнути пальцями, і ти мертва, як кокаїнова шльонда з Д-стріт.

Можливо, занадто круте, - думає Піт. - Сподіваюся, вана не спробує втнути щось дурне.

Будьте тут і зараз, - казав шкільний психолог на уроках усвідомленості, з яких вони всі глузували. - Будьте присутні й бачье все, що можна побачити цієї миті.

Все гаразд, крім того, що я, напевно, помираю, а нашу доньку викрали.

Люди - істоти такі непередбачені, що аж нудно. Тому таблиці смерті мають рацію.

Будь ввічливою, - нагадує собі. - Будь слухняною, переляканою, нажаханою дівчинкою, котра не завдасть жодних клопотів.

"Жизнь такая хрупкая, мимолётная, драгоценная.

Просто жить на свете - уже чудо"

Життя крихке, швидкоплинне й дорогоцінне.

"Вони гадають, що можуть убити мене?
Мене складно вбити."

Знання – це страждання.

Ланцюг – це метафора зв'язків,які роблять нас друзями або родичами.

Боль – это слабость, покидающая тело.

Жизнь такая хрупкая, мимолетная, драгоценная.
Просто жить на свете – уже чудо.

Химия – маленькая смерть, которую зовешь в гости, чтобы ее старшая сестра ждала за порогом.

«Джордж Оруэлл ошибался, – думает Рейчел. – В будущем не понадобятся ни надзор государства за гражданами, ни интенсивная слежка. Люди сами справятся. Они избавят государство от забот, исправно докладывая о своих интересах и местоположении, любимых блюдах и ресторанах, политических взглядах и хобби в „Фейсбуке“, „Твиттере“, „Инстаграме“ и других соцсетях. Мы сами себе тайная полиция».

Людям веришь, пока они не раскрывают свою мерзкую сущность.