Нічия триває лише мить

Час. У всьому винний час. Людина може багато зробити, дуже багато, проте одного не може — затримати час, повернути його назад, зупинити.

Добре, коли жінка плаче. Їй необхідно виплакатися. Погано, коли жінка не може цього зробити.

А я знаю, як почувається людина з чорною, мов ніч, душею. Вона може із розплющеними очима перетнути вздовж і впоперек світ, їй усе байдуже – зіллється зі всіма темними кольорами світу і стане легше, так вона вже не побачить ні себе, ні світу. Не розрізнить жодного кольору – все однакове, нічого не розпізнати – ні душі, ні неба, ні чорних дахів. Просто чудово...