Mumia

«Вот последствия лжи, – подумала она. – Я не была с ним честна, и теперь он мне не доверяет. И прав в этом. Я же не рассказала им величайшую тайну»

«Коли втрачаєш зір, — подумала зрештою, — помічаєш усі ті невидимі подробиці, які пропустила б раніше, так само, як бачиш місяць тільки тоді, коли нарешті сідає сонце».

«До дідька ту Еліс. Вона мені ніколи не подобалася. А тепер це стерво пішло й зіпсувало і моє життя теж».

«Одна хвилина — це все, що потрібно, щоб приємна літня неділя перетворилася на трагедію».

«Ми сказали їй, що вона в безпеці. Тому вона й приїхала до Бостона. Повірила нам».

«Залиш це для Джейн, — подумала вона. — Нехай першим дивиться хтось інший».

«Може, він і хоче моєї голови, але я, чорт забирай, дістану його сина».

«Я не маю крутого ступеня з психології, але можу сказати те ж саме».

«Я знаю, що він там, а він знає, що я тут, — подумала жінка. — Він відчуває запах мого страху, і хоче спробувати його ще й на смак».

«Він приніс його власноруч. Прийшов на мою вулицю й опустив його у мою скриньку.
Що ще він мені залишив?»

«Пробач, Моро. Я кохаю тебе, Моро. Хотів би я туди не ходити».

І ця помилка переслідуватиме мене до кінця моїх днів.

«Я втомилася від такого життя, — подумала вона. — Втомилася зважати на наслідки кожного слова, перш ніж навіть вимовити його. Принаймні сьогодні зможу побути собою».

Тут ціле селище мертвих, — подумала Ріццолі. — Яка людина так брутально вириватиме їх із місць спочинку і відправлятиме у чужу землю, де на них витріщатимуться? Чи відчував пращур Саймона Кріспіна хоч краплю провини, дістаючи кістки з могил?

«Я була обачна, — подумала вона. — Так ретельно стежила, щоб не піднімати голови, не зводити очей із роботи, але минуле все одно мене наздогнало».

«Я — остання, кому варто довіряти».

«Ви не уявляєте, про що іноді брешуть люди».

«Сподіваюся, це було зроблено після смерті. Коли вона вже нічого не відчувала».

Сердце делает выбор, не заботясь о последствиях. Оно не может предвидеть будущих одиноких ночей.