У роботі інтерна засмучує те, що кінця ніколи не знаєш: якщо уявити, що історія пацієнта - це наір дисків, то останнього DVD завжди бракує. Скажімо, з'являється пацієнт із пневмонією, ви його лікуєте, йому стає краще, він іде додому - і квит; відтоді він може прожити ще п'ятнадцять років, померти в автобусі дорогою додому або колись пізніше, а ви, найімовірніше, про це нічого не дізнаєтесь. Якщо усунути нездорову цікавість, завжди є бажання знати, чи були корисні всі наші заходи для пацієнта. В акушерстві мені подобалося, що все відбувалося значно швидше: ви бачили кіно від початку аж до фінальних титрів, а міркуючи над лікарськими рішеннями з огляду на результат лікування, могли чогось навчитися й поліпшити свій професійний рівень.