Украдзенае шчасце

Іван Франко

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,9

36 оценок

5
31%
4
42%
3
19%
2
6%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 45Хотят прочитать 13

Рецензии

Nina_M23 декабря 2018 г.
То хто ж у кого украв щастя?
Дійсно, дуже дискусійний і цікавий твір класика української літератури. Дарма Іван Франко не написав більше драматичних творів - у його власному житті вистачало драм, а писати п’єси Каменяр і справді вмів.
Перед нами любовний трикутник (якщо дивитися на твір спрощено): озлоблений через людські підступи шандар Михайло, селянин Микола, старший за свою дружину на два десятки років, та й сама Анна, що не кохає чоловіка.
Ця драма показує, до чого призводять шлюб без взаємного кохання та прагнення порушити закони моралі.
Мені особливо цікаво було відслідковувати ставлення сторонніх людей до цих стосунків. Ці осуд і зневага, гра на чужих почуттях, маніпулювання іншими... І.Франко, як завжди, приділяє значну увагу художній деталі, дуже тонко описує складні почуття. Залишитися байдужим просто неможливо.
Читать далее
25
1,2K
Aidoru2 декабря 2016 г.
Іван Франко, якщо казати відверто, хоч і геній, але все ж й у нього бувають прикрі моменти та прикрі твори. На жаль, скажу відверто, це витвір, тобто п’єса «Украдене щастя» не вразила мене. І сталося це не через малий зміст, – о ні, там він глибинний! – але більше через саму подачу матеріалу. Цілком природньо, що на це вплинуло й моє ставлення до п’єс, які в літературному варіанті, певна річ, виглядають більш тьмяно порівняно з постановками.
Цікаво, яким чином доля вміє закручувати дороги: друзі стають ворогами і судять тебе поза очі, мерці оживають, а законні супруги стають протизаконними… «Украдене щастя» -- це драма, але не лише за жанром, але й, читаючи її, ти переживаєш драму, драму життя маленької людини.
Тема шлюбу з нелюбом в українській літературі загалом не нова, але переглянуто вона дещо по-новому, з новим змістом. Автор зумів нам показати не то падіння зради, не то піднесення кохання. Проте найважливіше те, що ці два стани поєднані одночасно в одній людині, яка, діючи попри осуди суспільства, отримує найдорожче – щастя кохання, утім, як казав жандарм:

Щастя ніколи довго не триває. Щастя – день, година, одна хвилина.

На жаль, навіть з п‘єсою такого майстра я не змінив своєї думки щодо того, що цей жанр нездатний передати емоції настільки яскраво, як ті ж вірші чи оповідання. Не було того яскравого розвитку особистостей, незрозумілим чином кожна з них казала те, що казала. Через це їхні розмови здавалися штучними, а вони самі – ляльками.
Хоча я не побоюся сказати, що Іван Яковлевич досяг своєї мети – створив трагедію. Певна річ, сам він стоїть на краю сумнівів: чи можна осудити кохання і виправдати зраду? Ось такий дуалістичний світ людини змалював нам майстр великого і непоборного слова. І це лишає нам місце для роздумів: а чи справді виправдати чи осудути? Тут кожен може почути себе чи то жанддармом, чи то суддею, проте навіть вирок залишає місце людським сумнівам.
Читать далее
3
699