Мальва Ланда

Фух! Из этой книги выныриваешь, как из моря Борщей. Ну, надо же! И не то чтобы в восторге выныриваешь. Трудно быть в восторге, когда по телу стекает что-то красное, густое и с кусочками капусты и свеклы, но в общем ощущение чего-то незабываемого остается стойкое.

Спорить с тем, что это - что-то необычное для украинской литературы не берусь. Возможно, действительно крайне необычное. Вопрос в том, хорошее ли, качественное ли? Без зазрения совести ответила бы да, если бы не... И вот тут, можете ругать меня кем-угодно, называть тургеневской барышней (если хочется как-то поэлегантней) или ханжой (если погрубее), но мне было многовато секса. И даже бог бы с ним, с сексом, если бы он не принимал таких странных форм. Итак, перечень того, с кем (чем) герой занимался сексом, а я бы не стала:

• труп;
• трио карлиц;
• теща;
• отрубленная голова;
• женское тело с мужской головой.

  И согласитесь, секс с тещей в этом случае - самая безобидная штука, хотя от одной мысли о нем у многих мужчин может начаться длительная импотенция.

  Ну, и еще, кроме свершившихся половых актов, есть еще и те, о которых герой мечтал (с 8-летними девочками), и те, которые совершали другие участники действа (с русалкой, единорогом).

  Но сам сюжет довольно интересен и увлекателен. Во всяком случае, если отставить половой вопрос, становится любопытным устройство того мира, где Бумблякевич блуждает и совершает свои подвиги. Также все время крайне интересно, чем все это у него кончится. И кончается, надо сказать, не примитивным "проснулся и перекрестился", а чуточку интереснее, хотя и той феерии, которая снисходила на нас с предыдущих страниц, нету.

  Но все же, несмотря на довольно высокую оценку, это не та книга, которую я кому-либо советовала. На такое надо решаться самому, хорошенько поразмыслив вначале.

Фантазия автора не переставала забавлять все время чтения книги. Настолько интересно придумано и описано, тем более подогнано под украинские традиции, интересы. Тем более все происходит где-то во Львове. только вот осталось найти это таинственное место и самой отправиться в настолько интересное путешествие, которое изменило жизнь главного героя (а на другое я и не рассчитывала :))

Единственное-хотелось более красочного окончание. сложилось впечатление, что слегка что-то недописано. возможно, автор просто хотел, чтоб все-таки закончилось все как у обычных людей, несмотря на фантастичность всего сюжета

С творчістю Юрія Винничука я була знайома давно, проте читала не стільки романи, а книги, як Юрій Винничук - Легенди Львова , Юрій Винничук - Таємниці львівської кави . Про Мальву Ланду чула багато і в основному це були схвальні відгуки. Брала книгу з насторогою через досить пікантні подробиці, але якщо відкинути ці моменти, то історія доволі кумедна і схожа на Пригоди Цибуліно, чи казки схожі на цю. Читалось досить легко, незнайомих слів було не багато, хоча і вжиті були діалектизми, багато дотепів піднімали настрій. Хоча спершу біло не до сміху, здалось, що я попала кудись не туди, адже початок пригод на сміттярці були доволі специфічними. Таке враження було, що писав божевільний, та і ми не кращі, якщо добровільно читали таке. Проте чим дальше в сміттярку заходив Бумблякевич, тим ставало все зозуміліше, а сміттярка була лише фоном, який не так вже і відволікав. Звичайно хотілося, щоб більше було про рідний Львів, проте тут він відкрився в іншого, дуже неочікуванного боку. Це така собі казка для дорослих з мандрами, пошуками загубленного, про дружбу та справжнє кохання в кінці. Тепер із задоволенням почитаю інші романи автора.

Мамочко рідна, що я тільки що прочитала? Невже людська фантазія здатна видати ТАКЕ?!
Тут багато борщу. І сексу. Сексу і борщу. А ще чимало збочень. Тут кохаються з трупами, однорогами, з дивними істотами, з трьома карличками зразу. Тут на столі може лежати труна, в якій спить бабуся, бо немає ліжку. А ще в борщі плавають борщові русалки, котрих можна їсти, і це аж ніяк не канібалізм, бо вони вже варені.
Тут стільки всього, що в мене все так зразу і не згадаєш! Все це приправлено величезною кількістю еротизму, чорного гумору та дивних жартів смаковитою-соковитою галицькою говіркою.
Таку книгу нікому і не порадиш, бо вона справді дивна.
Я читала, а в голові час від часу виринали думки типу
Що за наркоманія?
Здорова людина такого не напише
Таке напише тільки п'яний

Однак мушу визнати, сюжет має цікаві повороти, мова сприймається легко, але... Скільки тут борщу і сексу! Це просто щось нереальне!
Навіщо я це прочитала?

Дочитала нарешті. І у мене питання тепер: і шо?
Ні, взагалі, дуже широкий спектр емоцій у мене викликала ця книжка. І першою емоцією був захват. Дуже мені сподобалася мова, як літературна українська з шикарними просто описами, так і колоритна галицька говірка, якою автор наділяв деяких персонажів.
А потім я перестала розуміти, що взагалі відбувається (що, в принципі, нормально для постмодерного роману, да?).
А потім мені стало нудно.
Знаєте, таке враження, що людина відчула: все можна! Йди куди хочеш, пиши про що хочеш! І вона радісно пише. От прямо про все. Тому що хочется всього і одразу, орієнтирів немає, напрямку немає, нічого немає. Свобода!
Можна писати про секс? Давайте. Про секс з трьома карлицями, тещею, з тілом жінки з чоловічою головою, з жіночою головою без тіла, з русалкою, з однорогом, з восьмирічною дівчинкою... А чого?
Давайте запхаємо на сміттярку цілий кагал бандерівців, з курдами їх от подружимо, зведемо борщ до скаральної страви. А чого?
Що там ще... Резервацію зробимо з ідеальним порядком, де в`язні у тюрмах шкрябають написи цвяхом на уявному пам`ятникові.
Упирів ще для повного щастя додамо, а чого?
Ні, абсурдність як художній прийом я розумію. І посил розумію. Але тут вийшли якісь окремі шамтки, самі по собі цікаві, але не дуже між собою з`єднані.
Нагородив, корочє, городів Винничук, ой-йой. Не продерешся.

⠀

⠀
Це сама абсурдна книга, що я читала. Головний герой з незвичним призвіщем Бумблякевич заядлий книголюб, неочікувано вирушає у подорож. Залишивши своє минуле у Львові потрапляє до Сміттярки. Тут йому відкривається надзвичайне життя з морем борщів, фантастичних істот та пригод.
⠀
Головний герой - це казус. То пригоди ̶з̶б̶о̶ч̶и̶н̶ц̶я̶ естета-коханця. Голодний до жінок всієї масті, чоловік. То його любовні пригоди у пошуках найкращої, яка виявилась марою - Мальви Ланди.
⠀
З великим захватом читала більше половини книжки, а потім цей абсурд так набрид, що я хотіла швидше покінчити з ним. Він полонив книгу, захопив автора у щільні обійми. Тепер у мене перенасичення абсурдом і я декілька місяців не зможу його адекватно сприймати

Мова у автора неймовірна! Такі описи, звороти, просто смак! Юрій Винничук - просто майстер слова, не менше!

Покладала великі надії на цю книжечку після прочитання "Груші в тісті". Там було описано про те, як вони вигадували з іншим письменником Чубаєм, письменницю Мальву Ланду і її твори, щоб потім представити про неї доклад в лілературному суспільстві, як одну з маловідомих львівських письменниць, з нелегкою тяжкою долею. З цією історією можете ознайомитися у творі "Груші в тісті" - він просто неймовірний)

Проте дуже розчарувалась у творі "Мальва Ланда". Це одна з небагатьох книжок, яку не змогла дочитати до кінця( Мене вистачило тільки на половину. Ну дуже насичений роман на події, нісенітниця на нісенітниці (нісенітниці, - це головна складова роману, він з них складається) Є гарні думки в тексті, на хвильку поринаєш у роздуми, але події, що постійно відбувалися з головним героєм, мене вганяли в сплячку, хоча ефект мав бути інший. Напевно, це просто не мій роман, адже до інших творів Винничука нарікань нема! І мова, і сюжет завжди захоплювали) Хоча, якщо там далі є щось цікавеньке, заради чого слід ще помучатися, то підкажіть, може тоді дочитаю)