Ліс таємниць

Книжка Дійсно Прикольна і кльова. Я знаю, я занадто часто це говорю, але… Що ще говорити, якщо книга дійсно крута? Я не знаю. Але це так. Вона крута. А мій улюбленіший момент з неї - це “підвищення” Вогнесерда. Це так круто було, просто вау! Хто читав цю книгу? Напишіть, будь ласка, ваш найулюбленіший момент.⠀
⠀⠀
Вогнесерд. Він все ж таки такий кмітливий з тих пір, коли став вояком. Він вчиняв завжди розсудливо. І майже врівноважено, лише іноді він не стримувався… Але все одно він крутий! А ще мені подобається Хмарко. Він такий милий. Хмарко - племінник Вогнесерда.⠀
⠀⠀
Мені у цій книзі не сподобалось одне(((((. Дії Сіросмуга. Він вчинив дуже неправильно. Але все ж таки з одного боку правильно. Але печально. Я спеціально пишу без спойлерів і тому виходить така закрутуха-завертуха. Загадка одним словом.⠀

Чем дальше по жизни идет Огнегрив, тем взрослее становятся темы в книгах. Всё больше сомнений одолевают юного кота, всё больше забот сваливается на его плечи. Вечный выбор между преданностью друзьям или преданностью племени, горечь от потерявшей своё место Пепелюшки, продолжающееся противостояние с Когтем и его прихлебателями... Позитивных моментов в книге не так много, но каждое из них - как луч света, вот только к концу книги становится ясно, что испытания только начинаются. Фокус немного сместился с самого Огнегрива на всё племя Грозовых котов - и это не может не радовать, потому что они помогают лучше понять тревоги и заботы главного героя. Справедливость наконец торжествует - хотя следующее произведение серии и обещает новые испытания.