Цитаты из книги Аптекар

В образцовой аптеке должно быть так называемое мумие, точнее, менструальная жидкость умершей женщины, маринованное человеческое мясо, человеческий жир, мох, выросший на черепе покойника, а также наливка на костях. Эти аптекари являются постоянными клиентами палача, он их обеспечивает всеми упомянутыми ингредиентами..

Старуха собирала в лесу из-под коры красных с черными крапинками жучков, ссыпала их в бутыль и заливала кленовым сиропом, бутыль стояла на подоконнике, и в ней купалось солнце, жидкость постепенно приобретала розоватый оттенок, а когда ведьма подливала яблочного уксуса, смесь темнела до цвета жженого сахара, то, что должно было осесть – оседало, а жидкость становилась прозрачной, и теперь это было первосортное приворотное зелье.

Аптеки торговали и таким товаром, который спрашивали преимущественно женщины. А пряности приносили куда больше выручки, чем сами лекарства, потому что стоили дорого, как и афродизиаки, сведения о которых публика черпала из календарей и советчиков, где расхваливали эти средства в выражениях: «подъем совершает», «Венеру возбуждает», «женщину разжигает». Поэтому каждая аптека должна была иметь шафран, перец, имбирь, сельдерейную настойку и трюфели.

Он с радостью согласился, но попросил меня, чтобы в дни, когда у Гальшки будут месячные, я не пускал ее в аптеку, не то все его вино может прокиснуть. Да и я рискую тем, что мои врачебные инструменты могут покрыться ржавчиной, а лекарства свернуться, потому что такова страшная сила месячных.

Я забираю сміття, але несу в собі сонце.

Впертість - зброя слабого. А вся ваша віра зводиться лише до того, аби відвідати раз на тиждень церкву і під час проповіді кидати оком на жіночий стан.

Жінки все знають. Їм усе відомо. Тому й називаються відьмами.

Любити жінку- це трохи інакше, це як дихати, її можна любити, не втрачаючи незалежність і не зазіхаючи на її незалежність. .. Любити і боятися втратити все це.

Але любити жінку - це трохи інакше, це як дихати, її можна любити, не втрачаючи незалежності і не зазіхаючи на її незалежність.

Я взагалі не впевнений, що ми колись знову станемо нормальними. Війна нас розполовинила. Одну половину тягне у бій, а другу - в рутину життя. І не знати, чи вдасться нам їх якось урівноважити.

Усі чоловіки мають однакове уявлення. У когось вони оформлені в барокові витребеньки, а в когось прості й примітивні. Але це не має значення. Бо має значення лише суть.

Рідко який народ піддається так сильно паніці, як мосхи.

Війна мала свої правила і закони. Тим часом правила і закони мирного життя тримаються на волосині, бо яка-небудь моровиця може зруйнувати їх, а натомість запровадити свої правила. І правила ці будуть ще жорстокіші, бо не дано тобі пристосуватися до них, вгадати, що треба зробити, аби не підхопити заразу. Війна справді очищала кожного з нас від якихось дріб’язкових чвар, манірності, брехні, ба навіть від страху.

Львів - місто-хамелеон. Тут багаті вдають, що вони менш багаті, а бідні - що вони менш бідні. Львів манить до себе і водночас віддаляється, закохує і зраджує, продає себе, не продавши. Ось ти думаєш, що він уже твій, а він - як пісок поміж пальців.

Ви і ніхто більше, забуваючи, що право сильнішого — найсильніше безправ'я.