Окаменевшие волки

Про хоробру боротьбу гірського козла Серебрянко з сімома вовками розповідає повість Ахмета Хромаджича «Скамянілі вовки» (1964). Коли письменника запитали, чому він пише казки, він відповів: «Тому що я їх люблю. Мені здається, що усі казки, які я написав, я десь давно чув. У лісі, коли співали птахи, коли усе зеленіло і розквітало. Зимою, коли землю покривал сніг і коли з теплої кімнати… я дивився, як зграї безпорадних птахів шукають притулок і їжу… Я спостерігав птахів і звірів. І я бачив їх щасливими. Бачив їх сумними. Я бачив їх скаженими від ненависті. Я бачив серед них ніжних матерів, добрих друзів… Повісті лісу, повісті невідомих і невидимих оповідачів я запамятав з дитинства»

О храброй борьбе горного козла Серебрянка с семью волками рассказывает повесть Ахмета Хромаджича «Окаменевшие волки»(1964). Когда писателя спросили, почему он пишет сказки, он ответил: «Потому что я их люблю. Мне кажется, что все сказки, которые я написал, я где-то давно слышал. В лесу, когда пели птицы, когда все зеленело и расцветала. Зимой, когда землю покрывал снег и когда с теплой комнаты ... я смотрел, как стаи беспомощных птиц ищут кров и пищу ... Я наблюдал птиц и зверей. И я видел их счастливыми. Видел их печальными. Я видел их бешеными от ненависти. Я видел среди них нежных матерей, добрых друзей ... Повести леса, повести неизвестных и невидимых рассказчиков я запомнил с детства »