Дочка Чарівниць

"Пляму на собі має той серед людей, хто не вміє співчувати горю інших і не хоче полегшити їхніх страждань. І немає значення, чи це проста людина, чи король. Це завжди залишатиметься плямою. Однак якщо це стосується володаря, то маючи таку ваду, він не лише не допоможе своїм підданим, не зрозуміє, що вони страждають, і не полегшить їхніх страждань, а може вразити їх глибше й болючіше, ніж звичайна людина".

Жоден Загарбник не почувається впевнено у підкореній країні. І саме тому вони вбивають її мешканців. Зі страху.

-- ... правителі керують людьми, правд? --тим часом казав Пустельник, а місяць, що заглядав в отвір печери, кидав бліді промені на його обличчя. -- Володарі -- також люди. Володар, отже, не є володарем задля влади, а задля людей. Усе, що він чинить, має служити їхньому благу...

"... завжди і всюди є те, що треба розуміти: речі, справи, явища й істоти. І те, у що досить лише вірити".

"Цей рік минає, як всякий інший рік, у своєму незмінному ритмі, але для людей він неповторний, для кожного -- інакший".

"Людина, зовсім позбавлена страху, перестає бути людиною. Відвага, яку здобуваєш, не подолавши страху, -- це ніяка не відвага."

"Люди добрі й злі, відважні й боягузливі, шляхетні й варті зневаги, -- казала, всміхаючись вузькими вустами Чарівниця, що бачила подив в очах Панянки. -- А найдивніше те, що здебільшого всі ці риси відразу поєднуються в одній людині. І лише тоді вона справді цілісна. Цілісна -- тобто водночас слабка й сильна, варта поваги і варта співчуття. Ось така людина і є. Велика -- і в той же час -- мала".

"... немає ніякої загальної Природи Людини. Є лише природа окремих людей. А кожна людина -- інакша, -- всміхнулася Чарівниця. -- Якщо ти заведеш собі пса, незабаром багато зможеш сказати про псів узагалі. Але коли заприязнишся з однією лише людиною, то й надалі нічого не знатимеш про людський рід."