Мёртвая зона

"Можливо, ніщо не може змінити майбутнього"

Я зробив би це слоганом книги Стівена Кінга "Мертва зона".

Історія про шкільного вчителя Джона Сміта, який закохується в свою колегу Сару. Все начебто іде за планом: побачення, квіти, але одного дня відбувається жахливе. Джон потрапляє в аварію і опиняється в комі на 5 років. За цей час змінюється все: Сара одружується, мати з головою поглинає в релігію (секту). Одного дня, Джон виходить з коми і розуміє, що світ змінився і у нього є можливість бачити майбутнє. І тут починається саме цікаве. На одній з політичних акцій місцевого кандидата Ґреґа Стілсона, Джон торкнувся його руки і побачив щось жахливе,те, що змінить життя кожного та може призвести до непередбачених наслідків. Далі Джон намагається врятувати країну від політичного майбутнього Стілсона, розробляє план, як його зупинити.

Книга наповнена шаленим розвитком подій, паралельно Кінг показує історію кохання Джона та Сари.

"Мертва зона" хороший підручник про те, що неможливо змінити майбутнє, бо воно все рівно відбудеться, як би ти не намагався внести корективи.

Оцінка 9.5/. Чому 9.5? Кінцівка книги дуже сумна. Але дізнаєтесь, коли прочитаєте книгу.

Історію змінюють дрібні деталі. Іноді вони призводять до серцевого нападу, а іноді - рятують мільйони від світової війни.

"Мертва зона" Стівен Кінг від @ksdbookclub @ksdbookclub_ternopil

Джон Сміт має дивне життя. Прокинувшись через п'ять років коми після страшної автомобільної катастрофи, побав бачити дивні речі. При доторку до людей він бачить їхнє майбутнє. Це лякає і цікавить людей, але заважає жити чоловіку. За 5 років його життя і так перетворилося на руїну: кохана дівчина одружилася з іншим, мати стала релігійною фанатичкою, а його тіло більше не хотіло правильно функціонувати. І це все лиш було прелюдією, до його зустрічі з Грегом Стіллсоном.

Мені подобається ранній Кінг. Завжди напружено, цікаво та неочікувано. "Мертва зона" не стала винятком. Цілісність оповіді просто вражає. Кінг часто грішить пробілами в історії героїв, а тут все, на диво, є.

Головний герой викликає зацікавленість з перших сторінок. Милий малий хлопчина, а потім молодий чоловік захоплює весь сюжет. Благо, 80% лиш про нього. Та і антагоніст від нього не відстає ні харизмою, ні історією.

А фінал який. Цілком у дусі Кінга. Аххх, це було чудово 5+.

В этом году начала свое знакомство с творчеством Кинга. До этого никак не могла его осилить. Начала с его книги про убийство Кеннеди "11/22/63". Очень понравилась, и решила продолжить ...
Несколько книг совершенно не зашли, и я решила, что больше не буду его читать. Он попалась в руки эта книга. Оглавление заинтересовало, и я не ошиблась с выбором. Читается легко, нет той "пошлости", которая мне не понравилась в других его книгах. Иногда он просто перегибает с "откровенными сценами" в других книгах. В этой книге все было спокойно, плавно и последовательно.
Не могу сказать, что это супер книга, но прочитать разок можно. Для любителей сверхественного - welcome.

(Заранее простите за грамматику и синтаксис.)
Я прочитал пару тройку книг Кинга и эта по очереди была седьмой. Для тех кто помимо меня так же знаком с его творчеством не будет секретом, что с концовками в книгах этого автора не всегда всё гладко. Эта книга, как ни странно, исключение. Описывать события я не стану, есть описание его и читайте.
Плюсы:
1. Опять же, нормальная концовка "Здорового человека". Нет чувства, что тебя на***ли.
2. Интересные персонажи.
3. Нет сильного перебора с мистикой, всё находится в правильном балансе.
4. Отсутствие приевшихся во многих его книгах клише.(Ну почти. Присутствует пара персонажей, очень типичных для Кинга - Злой Психопат и Обезумевший на Вере)
Минусы:
1. Не каждого захватит чтиво. Главной причиной тому послужит то, что суть всей истории вращается вокруг истории и политики США. Если ты не знаешь кто такой Картер, то и читать о нём две страницы в книге будет не интересно. Аналогично с импичментом Никсона и миллиона других политиков. Хоть история и вращается вокруг главного героя и его окружения.
2. Недостаточно мистическая история для короля мистических и страшных штук.
Остальные минусы у меня по мелочи.
Итог: Хорошая книга, советую почитать её каждому, даже тем, кто не является фанатом Кинга, как ни странно он тут не очень на себя похож.

«Мертвая зона» -это первое произведение Кинга мною прочитанное. Мне было 13, а ощущалось как 10. Благо, я умом и впечатлительностью не страдала, поэтому благополучно забыла сюжет и то, что автор , на секундочку, «Король ужасов». Спустя 11 лет, я вновь открыла страницы этого романа.

Мне везёт в последнее время, что ни книга, то шедевр. Так хохотала от Громыко, приохренела от Этвуд, Кинг же не прекращает меня ввергать в пучину эдакой реальности, которая и ужасает, и задевает, и влюбляет.

Повторятся не хочется да и тянуть резину тоже - Кинг чудовищно прекрасен, честен и прозрачен. И мне остаётся лишь ему аплодировать за то, как он мастерски играет со словами и душами читателей.

Ещё он такой автор, когда сюжет не хочется пересказывать, а просто настоятельно советовать направо-налево. Ведь ему удаётся все вплетать в одно: политику, любовь, ужас, одиночество и меньшее зло. Ведь, как Боуи пел, каждый из нас может стать героем, хотя бы на день, на час и на миг. А им, к сожалению, приходится делать иногда тяжелый и невыносимый выбор.
Хотя книга не о том.

Цитата: «Мы все поступаем, как можем, и стремимся к лучшему... а если не выходит, довольствуемся тем, что имеем. Ничто на свете не исчезает навечно. Не существует такого, чего нельзя обрести вновь».