Асистент

«Я могла тоді покінчити з ним, але залишила його жити. І я все ще не знаю, чи правильно вчинила».

«Візьми себе в руки. Чорт забирай, Ріццолі, візьми себе в руки».

«Немає значення. Він не знатиме, де шукати. Ніхто не знатиме»

«Убивця, який вільно долає океани. Чий ареал полювання не обмежений кордонами держав»

«І того вечора Дін опинився у моїй квартирі. Тоді він уперше зацікавився мною. Бо я мала дещо потрібне йому. Він хотів доступу до свідомості Воррена Гойта».

«Союз Хірурга і Домінанта постав лише під час убивства Їґерів. Того дня вони втягнули мене до своєї гри, залишивши сорочку. Навіть із в’язниці Гойт спромігся надіслати мені свою візитівку».

«Однак тут, у цьому будинку, Домінант пропустив один крок. Він не залишив у спальні сорочки. Бо вони з Гойтом ще не працювали разом»

«Я б усе одно не почула. Я була надто зайнята біганиною за привидами. Намагалася врятувати власну гордість»

«Ми були за якусь милю звідси. Сиділи собі в машинах, поки цей чоловік умирав».

«Він перевіряє територію. Пересвідчується, що продовжувати безпечно».

«Невже ми — лише ланцюжки хімічних сполук? Де на орбіті цієї подвійної спіралі душа?»

«Так, але цього разу ти вже не прикриваєш мій зад. У тебе змінилися пріоритети».

«Так, я знаю, що ми обов’язково зустрінемося. Лише не знаю, де й коли».

«Я вже боролася з ним і мало не загинула. Не знаю, чи маю я сили на ще один раз. Чи можу загнати чудовисько назад до клітки».

«Ти б на себе подивилася, Ріццолі! Ти всіх чоловіків доводиш до сказу».

«Кошмари наздоганяють, — подумала вона. — Ти вважаєш себе захищеною, достатньо сильною і відстороненою, щоб жити з кошмарами. Ти вмієш грати роль і дурити всіх. Але ці обличчя лишаються з тобою. Очі мертвих».

- Знаєш що? - поглянула на нього Ріццолі.  — Мене може на вулиці збити автобус. Або я можу склеїти ласти за столом від інсульту. Однак я про такі речі не думаю. Не дозволяю таким думкам брати гору. Я вже була майже підкорилася. Кошмари мало не розчавили мене. А тепер у мене відкрилось друге дихання. А може, я вже так отупіла, що нічого не відчуваю. Отже, найкраще, що мені залишається — ступати за кроком і рухатися далі. Лише так можна це подолати  — якщо рухатися. Це все, на що ми здатні.

- Люди думають, що кров - це просто червона рідина, яка циркулює по жилах. Щось на кшталт мастила. Однак насправді кров завжди особлива і складна. У кожної людини вона унікальна. І так само унікальним є кожне вбивство. Не існує одного стандартизованого опису.

- Знаєте, - знизав плечима Гойт, - кажуть, що жити варто лише тоді, коли розумієш власне життя.

- Найінтимніший спосіб убити,  як сказав доктор Цукер. Шкіра до шкіри. Плоть жертви у вас під руками. Ви стискаєте її горлой відчуваєте, як життя  вичавлюється з нього.