Попіл

- Доброго дня, - привітався я, проходячи повз нього.

• Аррррггххх, - кивнув сусід.

• Ніхто чужий у будинок не заходив?
• Ррххрааррх, - знизав плечима сусід.

  Я подякував і увійшов до під'їзду.

Наш світ - така хвойда, яка нічого не дає за просто так.

Не бачачи дерев, якось навіть не відчуваєш, як швидко міняються пори року.

Ми сиділи у нашому коридорчику і палили... Це саморуйнування трохи заспокоювало - ніби давало зрозуміти, що ось я, сиджу і повільно себе вбиваю, тож бачиш, шановна доле, не тільки ти вирішуєш, жити мені чи не жити.