Мышонок Мыцик

Я за добро сплачую добром. Нехай тітонька Марина бачить, що я не дурно їм хліб, сало, борошно, масло, смалець, сметану, ковбасу, сосиски, сардельки, сир, цукор, манку, гречку, вівсянку, рис, макарони, свічки і взагалі все, що вона для мене приносить.

Недаремно ж вона в мене підручником кинула. "Навчання - світло, ненавчання - тьма!". Отож мені й потьмарилося в голові.

Я прежде тоже ошибался и принимал разные полезные поучения за обиды.

Що ж дивного в тому, що мишка дружить із кішкою? Що ж дивного в тому, що мишка дружить із кішкою? Коли в домі на всіх вистачає їжі - ніхто нікого не їсть. Візьмемо, наприклад, наш дім: скільки ми в ньому живемо, а досі Петрик не з"їв тітоньку Марину, а я - Кицика.

Добре, коли ти лише про себе самого дбаєш. А коли на твоїх руках ще й безпорадний та лякливий кіт-інвалід, тоді - набагато гірше!
Так, тепер у бідолахи Кицика нікого, крім мене, не зосталося: круглий сирота. І до того ж він заявив, що і на світі не житиме, як поруч не буде мене, мишеняти.

Як то кажуть, не все котові масниця, не все миші книші.