Ваша оценкаЦитаты
Аноним25 апреля 2020 г."Торопитесь ждать"
"В тишине тени и темнота обретали силу"
"Ты видишь то, что не должен видеть. И знать то, что не должен знать"
"Что может быть более священным, чем обладание мощью своих сообственных истинных мыслей?"1100- Аноним23 августа 2019 г.
«Ты видишь то, что не должен видеть. И знаешь то, что не должен знать. Например, воспоминания других людей.
Диссоциативное расстройство - вот как называется эта способность.»192 - Аноним23 августа 2019 г.
«Привет ,мы считаем ,что ваш дом может иметь отношение к одному мертвецу и его безумным идеям . Вы не позволите нам взглянуть на вашу кухню?»
192 
Аноним10 ноября 2018 г.Читать далее"Ярмарок потемнів - зникло не тільки світло, а й кольори. Усе здавалалося якимось тьмяним. Він більше не дивився на чоловіка на ходулях, а обзирав людей наколо. Через усіх цих дорослих він почувався дуже малим.
Тістечка і попкорн. У животі бурчало, але він мав лише кілька даймів і добре знав, на що хоче їх витратити.
Він знав, куди йти, і не звертав жодної уваги на глузливі голоси, які гукали його з темних щілин між наметами і причепами.- Деніеле, ходи гратися... Ходи гратися...
Незабаром брати більше не будуть його дражнити. Незабаром саме вони будуть боятися. Зіщуляться зі страху і сховаються під ковдрою, ось так. Він проштовхувався крізь натовп, крізь ліс дорослих ніг, штанів і суконь. Той намет був у кінці ярмарку, захований там, ніби щось ганебне, ніби страшна таємниця.
Чоловік у старому обшарпаному капелюсі чекав біля входу в намет. У нього була довга густа борода, від вигляду якої у хлопця залоскотало підборіддя. Від нього пахло, як від дідуся, - тютюном і шкірою. Він усміхнувся, і його усмішка не була ані лагідною, ан- Тільки подивіться, хто до нас прийшов, - сказав чоловік, підіймаючись із металевого стільця. - Ти приніс свої квитки, хлопче?
- Так, сер.
- Але найважливіше - ти взяв свою гостру дитячу допитливість?
- Так, сер, узяв.
- Ну, тоді у мене є для тебе ось це... - Чоловік відкинув полу свого фрака і вийняв камінь на довгому срібному ланцюжку. Камінь бів довгастий, червоний і виблискував, наче палюча зірка. - Не відводь очей від зірки, хлопче, слідкуй за її рухом. Слухай мій голос, єдиний звук у цілому світі..."
1126- Аноним10 ноября 2018 г.
"Ти бачиш те, чого не мав би бачити. Ти знаєш те, чого не мав би знати. Як-от спогади інших людей".
184 - Аноним8 ноября 2018 г.Читать далее
"Він стояв на порозі старого пошарпаного будинку, стоптуючи з черевичків свіжу багнюку. В руці він тримав парасолю і струшував з неї краплинки дощу. Глянув на циферблат до блиску начищеного старого кишенького годинника і раптом відчув, що цей візик викликає у нього страшенну нудьгу. У нього стільки справ. І чого він витрачає свій час на цих недоумків і кретинів.
Його думки обірвав Гаррі, що якраз дошкандибав до їдальні. У кімнаті рядами стояли сірі товсті напхані листами мішки, що нагадували перевернутих на бік свиней. Він підійшов до одного з них, тицьнув ногою, від чого Гаррі різко відсахнувся. Начхати. Гаррі, як і всі вони, лише маленька людина, маленька річ. Та маленькі речі можна примусити рости, і це, він знав, було його покликанням.- листи, листи, і жодного для мене, - приказував Гаррі, схиляючись над мішком, голублячи їх, як дбайливий батько. - Ніколи навіть одненького листа для мене.
- Вони всі для тебе, Гаррі. Ти доглядач цих листів. Їх хранитель. Це дає тобі владу. Ти відносиш листи туди, де їм місце. Принаймі на якийсь час усі ці листи для тебе. - Ці слова заспокоїли чоловіка; він припинив нервово заправляти за вуха пасма довгого волосся. - Але ти знову був неслухняний, правда, Гаррі? Ти знову пхав носа не у свої справи, ти знову читав те, що тобі не слід читати.
- Так, неслухняний. Так, мені не слід... - Гаррі заправив пасмо за вухо, тоді ще раз і ще раз.
Що йому залишалося? Він зітхнув і к- Хто цього разу?
- Дівчата. Дівчата пишуть листи одна одній, але ніколи не пишуть мені. Листи, листи, і жодного для мене.
- Я вже казав, Гаррі, що всі вони для тебе, нехай навіть тимчасово. Як ти через це почуваєшся?
- Добре. Я почуваюся добре. - Гаррі, скривлений і згорблений, трохи випростався.
- Я тут не для того, щоб лікувати тебе. - Він знову глянув на кишенькового годинника. Спізнюється. Ну що ж. Він відчинив ланцюжка і стиснув у долоні теплий металевий корпус. - Тому розслабся. Я тут не для того, щоб лікувати тебе, Гаррі... - Він посміхнувся і кивком підкликав чоловіка до себе. - Я тут для того, щоб звільнити тебе".
1113 
Аноним7 января 2017 г.Все станет на свои места...всему свой черед...К каждому замку существует ключ.
188
