Вічник

Вік наш короткий - зблисне і згасне. І на тій дорозі більше горбів, ніж ровені. Більше горя приймеш, ніж радости.

Навчися і вмій чекати. І тоді переможеш усе. Навіть, якщо вже нічого чекати доброго, все одно - чекай. І коли нічого вже не можеш робити, не просто сиди і лежи, а чекай. І навіть, коли відходиш, - чекай. Чекай до прощального віддиху.

Від рівного дерева рівна і тінь

Немає в нас серед людей ні ворогів, ні друзів, але кожен з них - малий чи великий учитель, що, як придорожній стовп, направляє твій поступ
Мирослав Дочинець «Вічник»

Нащо воскрешати жахи для когось, коли я й сам хотів би їх забути

Ті очі пірнули мені в серце і я поніс їх із собою

Якщо вибирати лише корисне, то життя буде пісним

І не суди людей. Душа людська дуже крихка

Бо добрим я роблю добро і недобрим теж роблю добро. Щирим я вірний і нещирим теж вірний. Бо я виховую не їх, а себе.

І пам'ятай: де б ти не був, ти – дома. Се дуже важне: скрізь чути себе, як дома