Не навреди. Истории о жизни, смерти и нейрохирургии

Лікарям та сестрам подобаються драматичні випадки, тому ранок у клініці почався в майже карнавальній атмосфері.

Коли спілкуєшся з пацієнтом, операція якого пройшла невдало, здається, що якісь сили діють проти тебе, не дають відкрити двері палати, де він лежить, здається, що ручка дверей зроблена зі свинцю, вона начебто не пускає тебе до ліжка хворого, забирає силу навіть несміливо всміхнутися до нього.

Молодих лікарів усе ще більше, ніж посад нейрохірургів, і всі вони хвилюються за своє майбутнє.

Лікарі - такі ж люди, як і всі інші. Багато речей, що відбуваються в лікарнях, є результатом гри долі, успіх або невдача часто не залежать від лікарів.

«Я бы хотел попросить, чтобы вы помнили,что жизнь-это бесценный дар и каждый день идёт в счёт...»

Мышление - весьма энергозатратный процесс.

Если операция проходит успешно, то хирург – настоящий герой, если же нет – то он преступник.

Если речь идет об общей хирургии, то больной либо выживает, либо умирает, но никогда не задерживается в отделении на месяцы. Мы не любим обсуждать такие случаи между собой, разве что вздыхаем и понимающе киваем, услышав о чем-то подобном. Но по крайней мере осознаешь, что кому-то знакомы твои чувства. Кое-кому вроде бы удается от них отделаться, но их меньшинство. Возможно, именно им и суждено стать великими нейрохирургами.

Главный врач молчал.
– Я бы не смог делать вашу работу, – произнес он наконец.
– Что ж, а я бы не смог делать вашу, – ответил я, внезапно ощутив к нему прилив благодарности за понимание.