<...> і директор справді був у себе: Мілена побачила його зі спини, повернутим до столу, - широченного, дубового, з радянський "хрущовочний" передпокій завбільшки, величезного й самоправного столу, на сам вид якого Мілена, і, відай не лиш вона, завжди зазнавала була неясного еротичного збудження, водно чудуючись, і чому ото влада така сексуальна? - навіть коли представлена столом <...>
