Kui hingusest saab õhk

Опасное заболевание не просто меняет жизнь, оно отнимает её. Не было никакого луча света, который озарил бы То, Что Действительно Важное: мне просто казалось, что мой путь вперёд заминирован.

"Уходящий интерн, который должен был сориентировать меня, просто сунул мне список из сорока трёх пациентов со словами: «Я могу сказать тебе только одно: больные могут причинить тебе боль, но никто из них не способен остановить время». После этого он ушёл"©

Томас Браун: "С борьбой и болью мы попадаем в неизвестный нам мир, но покинуть его, как правило не легче".

Почему я был таким авторитетным в хирургической форме, но таким слабым в халате пациента?

Однако этот снимок отличался от остальных : он был моим собственным.

Нужно быть очень смелым человеком, чтобы вот так открыть свою душу.

Як знайти відповідь? Хіба мені коли-небудь в житті доводилось ухвалювати рішення складніше, ніж вибір страви або книжки? Як і коли я мав навчитися вирішувати такі доленосні питання і жити з цим? Я досі дуже багато вивчав з практичної медицини, але хіба достатньо виявилось цих знань, коли переді мною постало питання життя і смерті? Звісно ні, самого розуму не досить, потрібні також певні моральні якості.

Люди - це біологічні організми, якіпідпадають під дію законів природи, серед котрих і той, згідно з яким ентропія постійно зростає. Хвороби - це сигнал про виявлене порушення; основна умова життя - це обмін речовин, а смерть його зупиняє.

Хоч ми, люди, й наділені вільною волею, проте насамперед ми біологічні організми, і наш мозок звичайний орган, на який поширюються закони фізики. Література - це капітал для людського мислення, а мозок - це пристрій, який уможливлює застосування цього капіталу.

Слова врача могут облегчить разум, так же как скальпель нейрохирурга способен облегчить болезнь мозга.