Коллекция страстей или Приключения молодой украинки

Якщо ви очікуєте від книги глибокого копання в українській ментальності та ретельного аналізу та порівнянь українських чоловіків з іноземцями, то вам не сюди. Така собі легенька книжечка щоб вбити час. Між тим читається напрочуд легко, деякі ситуації доволі комічні, деякі сумні. Але то все наше життя. Сподобалось висловлення про жінок радянської доби, які працювала на посадах інженерів в різних бюро:
"…наскільки приємнішою є спокійна діяльність в бюро переважно пов'язана із приготуванням чаю, плетенням светрів та шкарпеток, переписуванням кулінарних рецептів і пліткуванням із співробітниками. За це отримується непоганий оклад, оплачені відрядження, профспілкові путівки на бази відпочинку, відгули, зрештою, можливість запізнюватися, провести робочий день за пошуками дефіцитних продуктів харчування, предметів першої, другої та решти необхідностей, можливість зникати з роботи відразу після обідньої перерви, необмежено користуватися службовим телефоном і ні за що не відповідати"
Ще, як завжди, я насолоджувалося галицькою українською мовою, і отримувала задоволення просто від читання книжки, без усілякого занурення в переживання героїв, в перебіг сюжету, якого як раз тут і не було.

якщо ви хочете зануритись в мистецтво мовної гри, якщо ви цінуєте красу синоніму - ця книга якраз для Вас! ви отримаєте насолоду Авторка такий можливо і не затійливий сюжет реальності - пригоди української дівчини за кордоном - подала в цікавій, захоплюючій мовній формі.

цей твір випадком увірвався в моє суботнє життя. І заполоним його до опівночі. Захопив грою слів, смислів, переживань юною дівчини, дівчини з якою я мала багато що спільно. Ті ж самі настанови батьків що професійного вибору, наче за копіркою, ті ж шукання себе як представниці статі. Ті ж стереотипні обмеження, які гальмували в мені (в період юності) пошуки себе і свого. Це були і справді та ретроспектива і моїх особистісно-психологічних знахідок, до яких я вже рідко звертаюсь, але які залишили щемно приємний спогад - своєю наївністю та щирістю.
Шановні майбутні читачі творів Наталки - читайте талановите!)))

Перж ніж почати писати свої враження про книгу я довго вагалася, у яку рубрику на блозі потрібно помістити цей пост: чи "у всіх на вустах", чи у "за феліжанкою кави". Адже твір молодої української авторки виявився досить неоднозначним: для мене - це "легке читання" , а для певної кількості інших читачів (як виявив моніторинг відгуків у інтернеті) досить скандальна книга.

Крім того, у сучасній літературі Наталка Сняданко, як молодий український письменник, посідає також неоднозначне місце: як написано у одному відгуку в інтернеті "автор пытается отойти от бесшабашных и веселых описаний житья-бытья и любовных приключений а-ля Светлана Пыркало, но в то же время не дотягивает до глубоко философских размышлений в феминистическом ключе вроде Оксаны Забужко" (https://brebis-blanche.livejournal.com/106662.html) . Також я неодноразово чула, що у суспільстві проходять бурхливі обговорення цієї книги, деякі навіть закінчуються скандалами, тому що більшість представників старшого покоління вважають, що не можна підліткам розповідати про таке, а тим паче, ще й обговорювати.

Читати я почала цей твір більше з цікавості, щоб при нагоді можна було б підтримати дискусію, але, чесно кажучи, особливої "скандальності" або безмежної "геніальності" я у творі не побачила. Більш за все скажу, що було помітно, авторка хоче торкнутися глибокої філософії фемінізму та української ментальності, але, на жаль, чи духу не вистачило, чи часу, щоб розкрити повністю це питання у творі.

Розповідь ведеться від першої особи і більше схожа на особистий щоденник молодої дівчини, де зустрічаються дівочі переживання, міркування з питання кохання, сексу, любові або шлюбу.

Перечитуючи роман, який до речі, читається дуже легко, адже мова авторки проста, невимушена та досить зрозуміла для пересічної особи молодого віку, я помітила, що у розповіді переважає, так званий, "стьоб". Вся реальність, які події які переживає героїня проходять через якусь "стьобову призму" та й набувають якогось іронічного забарвлення. З одного боку цей прийом робить розповідь цікавою та захоплюючою, а з іншого боку, деякі серйозні речі починають виглядати як дурнички. Наприклад, певні особливості виховання "справжньої галичанки", читай українки, (чим спокон віків гордилися наші предки) у сучасному розумінні сучасних молодих дівчат виглядає, як веселий, злегка божевільний звичай національного виховання з присмаком націоналізму.

Крім того, читача очікує ціла низка "екзотично-еротичних" пригод молодої українки у Європі, так званий "Секс у великій Європі", де можна дослідити у визначеній галузі національні особливості тієї чи іншої європейської нації. Якщо роман автобіографічний, тому й не дивно, що у Європі відповідно ставляться до багатьох представниць слабкої статі, коли дізнаються, що вони українки, росіянки чи білоруски.

Особливий інтерес особисто у мене викликали спроби авторки порівняти вітчизняну літературу та літературу європейських країн на предмет відображення фемінізму. Так, авторка пояснює, що становлення жінок у будь-якій країні, а також причини виникнення "жіночої філософії" прямо відображаються у літературі того чи іншого народу. Про що й свідчать вдало наведені приклади. Щиро кажучи, якби я не побачила цих спроб, а також акцентів на деяких проблемах та питаннях нашого суспільства, які протягом розвитку вітчизняної літератури намагалися розкрити різні письменники та поети, то цей роман я віднесла б не просто до "легкої літератури", щось подібне можна прочитати у будь-якому підлітковому журналі.