БДВ, или Большой и Добрый Великан

Мистер Тиббс летящей походной направился в танцевальный зал - дворецкие не ходят, а летают.

Когда мне капустно, несколько глотков клубнипекса всегда приводят меня в прыг-скокклассиковое настроение.

- Мы, великаны, всё время бурзофукаем. Бурзофуканье — признак счастья! Музыка для наших ушей! Неужели ты хочешь сказать, что у вас бурзофукать неклубнично?
— Очень неприлично.

Да это ужастрофа!

Софи отчаянно пыталась припомнить хоть одно существо, которое вело бы себя так же безответственно, как человек.

Сони дуже -байдуже цікаві, але ж у сони ніхто не вірити. Ви вірите у сони тільки коли спите. В коли себе прокидаєте, то ралісновато кажете: "Богудячно, що це був тільки сон".

Доросливні людива не дуже -байдуже добривні. Вони всі злющі, як жахомастики.

Я вже казати тобі п'ять або й шість разів. І цей третій раз бути останній.

У кожного людського створінькала є своя музика. Я правий чи лівий?

Усі вигадують свої правила, які підходять лише їм.

Ти не забудькай, що людські створінькала зникати скрізно і без велетнів. Вони самі убивати одне одного набагато частіше, ніж їх пожирають велетні.

- Послухайте, - занепокоївся король, - з вами все гаразд?

• У мене був нелегкий ранок, - відповіла королева. - Спочатку мені наснився жахливий кошмар, тоді покоївка випустила з рук мій сніданок, а тепер у мене на роялі сидить велетень.

- Однієї ночі, - розповів він, - я дмухати сон у віконце одного хлопчика і бачувати цю книжовку на його столику. Ох, як мені дуже-байдуже закортілося, щоб і в мене була така сама. Але я не міг її поцупити. Я ніколиво в животі не зробити такого.

• А як же вона опинилася тут? - спитала Софія.
• Я її позичити, - усміхнувся ВДВ. - Ненадовго.
• І давно вона у вас? - поцікавилася Софія.
• Приблизно тільки років з вісімдесят, - знизав плечима ВДВ. - Я її скоро поверну.

- Ой-ой-йой, рятуйте наші груші!

стр. 170

Мистер Тиббс летящей походкой направился в бальный зал: дворецкие не ходят, а летают. За ним проследовал целый отряд лакеев в бриджах - у всех были очень красивые икры и щиколотки. Без изящной щиколотки вам никогда не стать королевским лакеем! Это первое, на что обращают внимание, когда принимают лакея на службу.

стр. 101

- У человеческих экземпляров ведь тоже есть музыка, я правый или левый?

• Вы правы! У нас много разной музыки.
• Иногда люди сильно волнуются, когда слышат прекрасную музыку. У них медузлики по спине бегают, я правый или левый?
• Безусловно, правы.
• Значит, музыка ведёт с нами беседу! Она им о чём-то сообщает. Вряд ли они всегда понимают о чём, но им всё равно нравится.

Кожне людське створінькало, якому півсотні років, майже двадцять із них просплявало

Означення не має значення. Я ж не завжди правий. Доволі часто я лівий, а не правий.

У каждого сна на свете — своя музыка.