Дорогий Невідомо-хто!
Це лист від одного Невідомо-кого до іншого Невідомо-кого, і ніякі імена тут не потрібні, бо ніхто насправді не знає нікого. Ім'я нічого не додає людині і нічого від неї не відбирає. Світ складається з людей, які чужі одне одному. Їх мільйони й мільйони. Кожен - незнайомець для будь-кого іншого. Іноді нам здається, що ми знаємо інших людей, зокрема тих, хто нібито нам близький, але якби ми справді їх знали, то чому б так часто дивувалися з того паскудства, яке вони витворяють? Так, наприклад, батьки часто дивуються з того, що влаштовують їм їхні діти. Вони годують їх і піклуються про них від немовляти., відбувають із ними кожен свій день, уявляють їх собі такими собі довбаними ангелятами, а потім одного дня копи приходять до їхніх дверей і кажуть: "А вгадай-но, татусю, чого сьогодні накоїв твій коханий нащадок? Ьвій улуюблений синок сьогодні розтрощив улюбленому синочку іншого батька голову байсбольною битою". Або якщо ти мала дитина і думаєш, що життя твоє до біса щасливе, то, може статися, одного дня той паскудник, якого ти вважав своїм батьком, помахає тобі рукою і скаже: "Прощавай, мій хлопчику, нехай твоє життя буде щасливим". А ти подумаєш, і що це за хріновина діється на цьому білому світі? І тому, коли через кілька років твоя матуся почне жити з іншим великим придурком, і він здається тобі цілком нормальним, ти все одно знаєш, що цьому скоро настане кінець. Ось таким воно є життя. Жити - це постійно запитувати себе: а коли ж усьому настане кінець? Бо навіть якщо він не настає довго-довго, ти однаково знаєш, що він настане.
Усього тобі найкращого, Невідомо-хто.