Головокружение

Выживание разрушает границы сознания. Всё, что ты считал глубоко запрятанным, подавленным, вдруг вырывается наружу с деситикратной необузданностью.©
______________________________________
Встретиться со своим любимым автором это как со старым другом.
Когда прочитала аннотацию, была немного разочарована. По ней мне показалось, что не будет трупов, жестокости и загадок, все как я люблю у Тилье.
Но это были мои ошибочные предположения, чему я несказанно рада.

Трое мужчин и собака, которые находятся в ледяной пещере без воды и еды, у них есть 2 спальника и немного газовых балончиков. Среди них есть альпинист, он знает как все рассчитать, чтобы продержаться как можно дольше. Никто из них не понимает по какой причине они оказались вместе и что их связывает.

Тилье пишет прекрасно и легко, читалось быстро.
Было любопытно наблюдать за героями, то как каждый справлялся со своими страхами и демонами. Оторваться от книги было невозможно, хотелось раскрыть все тайны, узнать что связывает их всех?!
Всё - таки человек способен выживать в любых условиях, если не теряет веру в себя и надежду на спасение. Единственный минус это конец, хэпиэндом это не кончилось.

Це вже моє не перше знайомство з цим автором, і скажу, що з кожною прочитаною книгою, я люблю його все більше й більше. 

Я завжди дивувалася тому, як можна таке написати. Я маю на увазі триллери. Це ж яку треба мати уяву, це ж який має бути талант, все так реалістично описати та змалюватиНі, цього точно я ніколи не зрозумію. 

Читання цієї книги дійсно було запаморочливеЯк говориться, читаєш і не можеш відірватися. Захоплююча та моторошна історія про виживання. 

Жонатан Тув‘є - досвідчений альпініст, одного разу прокидається в гірській ущелині, прикутий кайданами до скелі. Разом з ним його вірний пес та ще двоє незнайомців. 

Спочатку книга мені нагадала фільм «Пила»Та згодом я зрозуміла, що це зовсім інша історія. 

Та історія, від якої кров застигає в судинах. 

Та історія, від якої мороз по шкірі йде. Та історія, яку страшно читати на ніч.

Надзвичайно динамічна та психологічно важка книга, яка не відпустить вас до того, поки не перегорнете останню сторінку. Дуже реалістичні та продумані герої, які не дадуть нудьгувати. 

Гарно проведена межа між реальністю та видуманим світом, між здоровим глуздом та психологічними відхиленнями. 

Ця історія однозначно піде в мій топ найкращих книг року

Дуже раджу любителям жанру триллер. Бо знаю, що книга «зайде» не всім, особливо людям зі слабкими нервами) 

А ще я зробила висновок, альпінізм це точно не для мене

Чоловік спокійно засинає у своєму будинку в Аннесі, а через кілька годин прокидається на дні прірви, його кінцівки закуті в кайдани і він не пам’ятає, як він туди потрапив.  Поруч із ним його собака, а також незнайомець, ув’язнений так само, як він, але обличчя закрите залізною маскою, яка може вибухнути...  В цій книзв Франк Тільє дає волю своїй жахливій уяві... Його майданчиком цього разу будуть високі гори, але тут немає захоплюючого пейзажу, ми будемо томитися в глибині печери, борючись з невидимим мучителем, але чий садизм лютий...

Жонатан Тув’є, п’ятдесят років, одружений, є досвідченим альпіністом, досвідченим альпіністом, який долає кілька вершин у компанії свого друга на все життя Макса Бека.  Коли він опиняється незрозумілим чином замкненим у крижаній печері з двома незнайомцями та мінімальним запасом їжі, він швидко розуміє, що його шанси вижити дуже низькі. Тому що в цій жорстокій пастці ми поділяємо все: від атмосфери згубної підозри до ганебних таємниць, від першої чашки води до останнього подиху... Мішель, свинар бретонського походження, хамський, але розумний, і Фарід, молодий Араб з океанськими ірисами… З яких причин вони втрьох опинилися в цій абсурдній ситуації?  У всьому цьому є сенс, але потрібно буде набратися терпіння, перш ніж відповісти на ці заклеєні їм за спиною питання: хто буде злодієм?  Хто буде брехуном?  Хто буде вбивцею?  Як вижити в цьому ворожому середовищі?

Вижити в екстремальній ситуації, зіткнутися з різкою фізичною та психологічною реальністю: це виклик, який пропонує Франк Тільє у цьому жахливому одноразовому знімку!  Коли людський розум і тіло повинні зіткнутися з немислимим... Шановний читачу, автор знову веде нас далеко в глибини людської душі, на межі божевілля, відчуження... Часом автор безперечно, отримує величезне задоволення, змушуючи нас запаморочитись....

На просторах интернета увидела, что многие хвалят некого автора Франка Тилье, что это якобы чуть ли не лучший в жанре детективов и триллеров, а таких закрученных сюжетов еще поискать нужно! Недолго думая, решила познакомиться с автором. Первой книгой стала "Головоломка". Возможно, дело в завышенных ожиданиях после столь хвалебных отзывов, но "закрученный сюжет", без преувеличения, был мной разгадан еще в первой главе. После легкого разочарования, решила дать себе еще один шанс, оценить по достоинству творчество Тилье. Взялась за "Головокружение". Увы... Нам явно не по пути. Начало было многообещающим, хотя и тут не обошлось без очевидных вводных. Приближаясь к финалу, я поняла, что где-то я уже видела данный поворот. Да это же тот же твист, что и в "Головоломке"! Только в этот раз какой-то совсем не вписывающийся. В общем что-то пошло не так и во второй раз.

Штош, я прочитал очередную книгу Франка Тилье...

"Головокружение" - неплохая книга, не без своих изьянов.
Поскольку читаю я в обратном порядке, на фоне предшествующей ей "Головоломки" - эта книга выглядит более скучно, что ли?

Не буду пересказывать сюжет - он в описании, скажу лишь, что достаточно часто я абсолютно не верил происходящему на страницах.

Персонажи "как живые, но только не живые": как вам обьяснить... Да, у них присутствует некая логика в их изречениях и размышлениях, да у них есть свои характеры, но в сложившейся сюжетной ситуации они действуют не так, как действовали бы живые люди. Персонажи думают/действуют/реагируют ровно так, как того хочет автор. Из за этого ты не воспринимаешь их в полной мере, а видишь лишь актеров пьесы.

Ну, и поскольку вся книга строится на взаимодействии персонажей - порой это выглядит довольно нелепо.

Также в книге весьма много ляпов. И они очень серьезные, если отбросить эмоции.

СПОЙЛЕРЫ:

Но стоит отдать должное - книга интересная. Да, тут не особо много что происходит (ввиду камерности), но порой автору удается животрепещуще описывать ужасы глубинной изоляции и человеческого характера.

Читается довольно легко и быстро, особенно если пропускать ненужные (как заметили многие до меня) эпиграфы в начале каждой главы.

Концовка о двух концах: с одной стороны ты уже понимаешь чем все закончится, но с другой - не ожидаешь КАК это закончится. Тут жирный плюс.