Labürindijooksja

Начну с сюжета. Задумка, крутая интересно и необычно. Мне понравилось, что очень быстро все разворачивается. В каждой главе что-то новое происходит. И это круто. Лично для меня это важно. Просто не люблю когда авторы по десять страниц описывают местность или внешность героев. Все просто и лаконично. Описания в пару предложений меня вполне устраивало.
Так же понравилась атмосфера между героями. И чувство некой общиной. Меня так же впечатлило, что у этой общины есть свой диалект. Хоть порой кажется. что герои не могут нормально между собой общаться.
Однозначно буду продолжать знакомится с этой серией и после приквелами.

Примерно такими фразами наполнена вся книга. Никому ничего не рассказывают, а ты сидишь и ничего не понимаешь.
Сюжет и задумка книги интересна, но её обрамление совсем не такое радужное. Описание и объяснение мира совсем непонятное и непоследовательное. Персонажи ведут себя как-то странно. Сначала Минхо относился к Томасу как и все к Новичку, потом начинает общаться с ним на равных, а потом снова с пренебрежением. Но между вторым и третьим ничего не произошло. Что?! Только Чак постоянен в своих мнениях.
Идеи Томаса и Терезы берутся из воздуха и мало чем обоснованы.

Финал меня удивил и заинтриговал. Видимо, теперь придется читать продолжение.
Возможно, это произведение понравится мальчикам в возрасте от 10 до 16 лет.

Перше – я абсолютно не фанат фантастики. Як на мене, то НАБАГАТО краще просто дивитися фільм – і заманливо переглядати картинку. Так з Грою Престолів, Хобіттом, Володар Перстнів (Толкієна я читала, але краще сприймаю у візуальному споглядані) чи взагалі Гаррі Потерра (каюся, читала не - можливо відірватися), Сутінки (це взагалі колись з маленького екрану телефонну цілу сагу вичитала). І набравшись шаленого досвіду – скажу – для мене – найкраще це ФІЛЬМ. Багацько залежить від майстерності продюсерів, сценарію та гри акторів, але факт є факт.

Друге, - Джеймс Дешнер завжди стоїть в бібліотеці на нижній полиці і я завжди не беру його. Бо, думала, що цей жанр не для мене. Хоча, завдяки вдалій пораді - Відкрила для себе цей Бестселер «Нью-Йорк таймс». Читається ДУЖЕ і ДУЖЕ легко. І ще - Затягує сам сюжет.

Початок – автор закидає нас в абсолютно іншу реальність – в містечко Глейдерів, яке оточене лабіринтом довкола якого по - ночі вилазять страшенні кусючі істоти під назвою Грівери. Вони полюють на здобич – жителів містечка, щоб вжалити своєю отрутою. Щоб закинути жертву в інший вимір, в той, що був чи перед чи після цього світу. Ну, Якось так. Головний герой в нас Том, який справді веде себе інколи зухвало, інколи по геройські, а інколи просто безглуздо.

Тут автор дає помислити читачеві, а щоб робили ми у замкненому просторі, Знаючи, що поруч чатує небезпека?!? Могли стати різником, допомагаючи вбивати худобу, зайнятися медициною і керувати медчуками, чи взагалі вирощувати рослини, допомагаючи іншим. А проте, читач прямує з Томом до бігунів і намагається розгадати загадку, як вибратися з Лабіринту і хто взагалі придумав цю систему?!?

Дана книга – це початок фантастичного світу Глейдерів, який створив Дешнер. А щоб Томові не було сумно – в нього є вірна подруга Тереза, яка завжди «телепатично» допоможе в скруті.

П.С. Доволі цікава книга і Однозначно написана вдало, хоча поки не готова взятися за продовження.