Цитаты из книги Быть ведьмой

"...нащо марнувати час порожніми фразами світської бесіди."

- Коли здається– хреститись треба

Сильнее страха за чужую человеческую жизнь может быть только страх за собственную шкуру.

С бывшей любовью уходит часть твоей жизни, часть людей, даже часть привычек и занятий, и уходит навсегда

Можно любить оружие, можно не любить, но всегда лучше держать его при себе.

"Я что голая, пьяная, - должна лететь на шабаш?"

Он такими глазами на тебя смотрел, будто съесть решил. или что-то совсем другое, из более приятных вещей.

-Наверное, вам уже наговорили обо мне много плохого? - тихо произнес Лютогор. - Что я дик, неотесан, груб и необразован?...
-Так вот, - криво улыбнувшись, произнес Лютогор, - все так и есть.

"... Як завжди, кожен вважає, що правда на його боці."

"... Завжди почуваєшся дивно, коли звичні речі зненацька стають нещвичними."

" - Незнання законів не звільняє від відповідальності."

"Ох і поїздка, - подумала Тетяна, - видно, скриня - це найгірший вид транспорту з усього, що тільки можна собі уявити. З іншого боку, якби люди літали на власних торбах і валізах, то проблеми з багажем у дорозі значно б спростилися"

Но она не позволила: прогнувшись, пощекотав его грудь волосами, и, проделав всем телом гибкую волну, скользнула вниз и прижалась к его бедрам своими.

В жизни нас всех на каждом шагу подстерегают опасности

" Коли знаєш, що чогось не слід робити, а хочеться, то краще робити це дуже швидко."

" Та десь глибого в серці крилося хистке відчуття, ніби робить вона щось не так і життя її йде не туди, неправильно, ніби вона чуже проживає, а своє лежить десь без діла в коморі... І відчуття це посилювалося щоднини. І ось сьогодня, в день отримання спадку від загадкової прабаби, воно перетворилося на цілковиту впевненість - ось-ось усе зміниться."

"...Таня зробила висновок, що розривати обридлі стосунки все-таки краще після дня народження - адже з колишнім коханням іде в небуття частина твого життя, частина людей, навіть частина звичок і занять, і йде назавжди."

— Хочешь узнать, как я твои мысли читал? — вдруг произнес Лешка. — Ну и как? — Таня настороженно вглядывалась в его лицо, пытаясь понять, в чем подвох. — Кофе, — сказал он и натянуто улыбнулся. — Я придумал, кстати... Сказал отцу, что ты больше всего на свете любишь кофе, поэтому можно подсыпать тебе особой корицы, ослабляющей мысленный водопад Таня ошарашенно вскинула брови. —То есть, — медленно произнесла она, — ты специально приходил, чтобы...

Но где-то глубоко внутри пряталось неясное ощущение, будто делает она что-то не так и жизнь ее идет не туда, неправильно, словно бы она чужую проживает, а своя без дела в чулане лежит…