Цитаты из книги Покорность

Тусовочный, однако, выдался денек.

Мужчины часто интересуются политикой и войнами, но меня эти забавы мало привлекали, я чувствовал себя ничуть не более политизированным, чем полотенце в ванной, и об этом, видимо, стоило пожалеть.

Мне даже трахаться не хотелось. Ну, немножко, может, и хотелось, но в то же время немножко хотелось и умереть.

В ісламському суспільстві жінки - принаймі ті з них, які були достатньо привабливими, аби викликати хіть у заможного чоловіка - могли майже все життя залишатися дітьми. Щойно залишивши світ дитинства, вони самі ставали матерями - і знову потрапляли в дитяче оточення. Діти дорослішали, матусі ставали бабусями - так і минало життя. Лише впродовж кількох рокіа вони могли дозволити собі сексуальну нижню білизну, змінюючи дитячі ігри на сексуальні (які, зрештою, мало чим відрізнялися).

Кохання чоловіка є нічим і нічим іншим, як визнанням отриманої утіхи, а мене до того ніхто так не утішав, як Міріам. Вона вміла стискати піхву (то злегка, повільними ніжними рухами, то різкими бунтівними поштовхами), з неймовірною грацією викручувала задком, перш ніж віддати його мені. Що ж до оргазмів, то нічого подібного я не бачив - кожен оргазм вона переживала мовби уперше і водночас востаннє в житті. Кожен із них був гідний зватися сенсом життя чоловіка.

Теперь Брюно и Аннелиза уже, я думаю, развелись, в наше время это стало обычным делом; столетие тому назад, в эпоху Гюисманса, они продолжали бы жить вместе и, в коне концов, может, и не были бы так уж несчастны.

Он заказал шампанское, я же, ограничившись кружкой бочкового "Леффе", вдруг сломался, почувствовав, что страшно устал от собственной интеллигентности и сдержанности

Аліса подивилась на нас тепло і водночас насмішкувато - так жінки зазвичай стежать за розмовою чоловіків, за цим дивним явищем, яке межує між педерастією і дуеллю.

Той, хто контролює дітей, контролює майбутнє

Ностальгія ніяк не пов'язана з естетичними почуттями - вона не має нічого спільного і з щастям; ми ностальгуємо за певною місциною лише тому, що там росли - і не має значення, добре нам там було, чи погано

...минуле завжди прекрасне, та й майбутнє, до речі, також; і тільки теперішнє завдає болю, тож ми несемо його в собі, мов нарив муки, яка веде нас поміж двома нескінченностями тихого щастя.