Intermezzo

Ви бачите, я навіть не червонію, лице моє біле, як і у вас, бо жах висмоктав з мене всю кров

Мене втомили люди.

Ти й тут несеш до мене свої страждання? Своє мерзенство? Моє серце не може бiльше вмiстити.

Людей ест работа, нужда, водка, а они в темноте жрут друг друга.

Я устал.
Меня утомили люди. Мне наскучило быть двором, где вечно толкутся эти создания, кричат, суетятся и мусорят.

Ты везде. Это ты одел землю в камень и железо, это ты через окна домов - тысячи черных ртов - вечно дышишь смрадом.

А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов.