Цитаты из книги Монстры

Кабіна ліфта все ще висіла на шість дюймів нижче рівня поверху. Денні витріщився на цю різницю висот між холом третього поверху і підлогою ліфта так, ніби він оце щойно збагнув, що всесвіт зовсім не такий нормальний, як йому про те казали.

- Що таке улесливість? - Улесливість, - пояснила йому Венді, - це коли твій тато каже, що йому подобаються мої нові жовті слакси, у той час як насправді ні, або коли він каже, що мені зовсім не треба скинути зайвих п'ять фунтів.

Вона очікувала стикнутися з його гнівом, викликати злість, зустрічні звинувачення. Очікувала шаленого ривка до шафки з домашнім баром. Але не тієї м'якої, такої несхожої на нього, майже безвиразної відповіді. Це було так, ніби той Джек, разом з яким вона прожила шість років, минулої ночі так і не повернувся додому - ніби замість нього з'явився містичний двійник, якого їй ніколи не пізнати, щодо якого ніколи не мати цілковитої певності.

Він пам'ятав, що тоді подумав - це не постановка. Це все насправді. Це моє життя. Як же він примудрився так його гидко просрати?

Старовинне англійське народне повір'я: коли комусь морозом/мурашками/дрижаками обсипає шкіру, це значить, що хтось пройшов тим місцем, де буде похована ця людина.

Видобувши із задньої кишені червоно-синю хустку, він з рішучим рохканням висякався і знову заховав хустку подалі з очей, попередньо до неї зазирнувши, чи не побачить там чогось цікавого.

Їй подумалося, що дітям мотивації й дії дорослих мусять здаватися такими ж незграбними і зловісними, як небезпечні тварини, побачені серед тіней темного лісу. Ними смикають туди-сюди, немов маріонетками, у той час як вони мають найтуманніше уявлення - чому так.

- Він казав, що паливний насос весь зношений на лайно. - Не говори таких слів, Денні. - Паливний насос? - перепитав він її зі щирим здивуванням.

- То, что ты умеешь, сынок... я называю это "сиять", Библия - "иметь видения", а учёные - "предвидеть". Я много читал об этом, сынок. Специально. И означает всё это одно - видеть будущее.

Но сначала он увидел лишь ненависть жены – и был глубоко потрясен, испытав полнейшее одиночество. Ощущение оказалось ужасным. Подобным смерти.

Я убежден в необходимости подобных историй, потому что мы подчас нуждаемся в создании вымышленных чудовищ и монстров в качестве суррогатов-заменителей всего, чего мы так боимся в наших реальных жизнях: отца, который не целует свое дитя, а бьет; автокатастрофы, способной унести жизнь близкого человека; рака, незаметно поселяющегося в наших телах.

Я помогу вам решить любые проблемы, заверял костюм состоятельных постояльцев. С подчинёнными из обслуживающего персонала он говорил иначе: Эй, ты! Работай на совесть, а не то...

Бутылки оставались в буфете, но он к ним не притрагивался. Не раз и не два она хотела выбросить их, но всякий раз отметала эту идею, словно опасаясь, что подобный акт может разрушить некие магические чары.

Другое дело, выйдет ли она [пьеса] хорошей или плохой, доберется ли когда-нибудь до театральных подмостков. Как раз это его не слишком беспокоило. Для него важнее всего было ощущение выхода из грандиозного тупика, колоссальным символом которого и стала сама по себе эта пьеса.

У бойлера был предохранительный клапан: старый, ржавый, замызганный, но всё ещё действовавший. У Джека такого клапана не было.

Мистера Стенгера однажды застали за поеданием из миски мертвых жуков и травы, словно это были кукурузные хлопья с молоком, а еще он при этом плакал.

Через четыре дня Бретт ушел с работы на мельнице и записался в армию. И Джек всегда считал подлинной причиной такого решения не беспричинное и жестокое избиение отцом матери на глазах у всей семьи, а тот факт, что на больничной койке их матушка слово в слово повторила лживую версию мужа, держа при этом за руку навещавшего ее в тот момент приходского священника. Бретт с отвращением покинул их, предоставив каждого собственной судьбе.

Рядом с ним в кресле у окна сидела женщина, читавшая книгу "Как стать себе лучшим другом" с выражением абсолютного изумления и недоверия на лице.

- Моя жена сейчас помогает на кухне, сэр. А девочки, конечно же, давно спят. Для них время уже слишком позднее. - Но вы всё-таки были здесь смотрителем. И вы... Вы их убили. Лицо Грейди оставалось невозмутимо вежливым. - Не припоминаю столь трагичных событий в своей жизни, сэр.

Повали меня в клевера, Поцелуй меня как вчера. И верни любовь навсегда...