Ой Морозе, Морозенку

Іржавіє, старіє зброя, але не зіржавіє, не постаріє пісня, допоки жива пісня, хіба іржа вїсться в душу?

Кажеш боязко? Дивися на траву, як її мнуть, як її затовкують, а вона знов росте. З під-коси. З-під копита.

- Хто цього не бачить і не пам'ятає, той сліпий або йому відібрало пам'ять.

- Ти вчився гідно жити, але головне - куди важче: гідно померти!

Я не виню коріння, бо я з дерева свого роду.

Коли вони затихли, коли залягло німе безгоміння, йому спало на думку, що в цих мурах у цьому мороці лише вогнику свічки ще спалахує життя...

- Одна стіна об другу вдариться - якась розсипеться, якась останеться.

... бо найбільша наука - любити рідну землю.

Мені нічого не шкода, крім вас, молодих і мертвих.