Ваша оценкаЦитаты
robot14 апреля 2013 г.Читать далееЗiбрались тi сумнi хмари з усiх усюдiв i давно вже заступили нам ясне прозоре нєбо i кинули тiнь та мряку на рiдний край. I хто розжене тi сумнi хмари? I звiдкiль поллється свiт на наш край? Народнi маси, тiльки що визволенi од панщини, темнi i непросвiтнi. Просвiченi верстви байдужнi до долi рiдного краю, позбиванi з пантелику, а часом виявляють себе й шкiдливими. Iсторiя заплутала ще гiрше ту плутанину. Сусiднi народи нашкодили нам своїм безглуздим вмикуванням в нашi справи та ще гiрше поплутали їх…
1257- robot14 апреля 2013 г.
Життя - це якась мрякувата безодня, поцяцькована подекуди й поплямована одлиєкам щастя та радощiв. I як розплутать i постерегти ту плутанину живого суспiльного житiя й його давнi пережитки? I скiльки треба задля цього досвiду, науки, кмiчення над живим життям!"
1249 - robot14 апреля 2013 г.
- Хiба ж чорти є на свiтi?
Є лихi люди, гiршi од чортiв, а чортiв нема, бо я їх не бачив, якi вони на масть! А коли вони є, то, мабуть, дуже дурнi.1243 - robot11 апреля 2013 г.
Він почував, що нове почуття міцно й швидко ніби пригорнулось до його серця й гріло його новим надзвичайним вогнем.
1236 - robot6 апреля 2013 г.
Повiтря було тихе, запашне. Здається, не тiло, а сама душа ним дихала. На серцi ставало легко, на душi - спокiйно. Розум засипав перед великою красою природи, зате ж прокидалась фантазiя навiть в черствiй, твердiй душi. Спiвуча душа виливалась пiснею по-солов'їному, поетична душа марила тисячею пишних картин. Душа любляча любила гарячiше, душа безщасна заспокоювала своє замучене серце. Вся природа з небом i землею, з водою, квiтками, лiсами й горами здавалась однiєю пiснею, однiєю гармонiєю.
1248 - robot6 апреля 2013 г.Читать далее
Дашкович дуже любив чистоту, здається, по природi. Його столик був застелений скатертю, його лiжко стояло прибране й застелене. Часто вiн брав лiнiйку i вигладжував нею скарбове бiле з синiми берегами одiяло так, що на лiжку не було i складочки. Вiн сiдав i лягав на лiжко дуже обережно i дуже не любив, як хто стороннiй товкся на його постелi. Воздвиженський смiявся з того i не раз по виходi з хати Дашковича перевертав все на його лiжку догори дном. Вертаючись додому, Дашкович заставав на постiлi нiби слiд землетрясiння i звав за це Воздвиженського туляком-подляком.
1241 - robot28 октября 2020 г.
Живоття само по собі, вже тим, що воно живоття, має в собі велику принаду, велике щастя
0147 - robot28 октября 2020 г.
А ви думаєте, що то її брови, її рум'янці! Я навіть знаю магазин, де вона на сьогодні купила собі брови й рум'янці, - молов Кованько
0142 - robot28 октября 2020 г.
Як-то курка, то й птиця, і несеться; а як кішка, то вже й звір, і навіть не несеться, а котиться
0135