Я на ходу развернул бумажку и прочитал. На ней было что-то непонятное:
«Березень у циганських районах. Синя олійна фарба на стінах шкільних їдалень. Ще вві сні у жінок шкіра тепла й солона і підіймається дим шляхами систем опалень. Циганські родини останні згустки шанхаю приносять додому харчі і збіжжя готове — строкаті густі килими які вони розпинають. Цвяхами на голих стінах ніби тіло христове. Легкі наркотики отче що ростуть на їхніх городах. Русла які вони правлять на передмістях, усе замішано мудро на свіжих розталих водах. На втоплених перехрестях і добрих вістях цим чеканням і сміхом столоченою травою. Порнографічним світлом на тихих дитячих обличчях тримається небо рухається низько над головою. Оббиваючи гнізда і гостре нічне паліччя втрачаєш відлигу наче важливу ланку. Навіщо тобі ці смутки які ніхто не поверне. Ще дивиться богородиця як до самого ранку в крихкій березневій тиші ростуть конопляні зерна».
Я прочитал и ничего не разобрал (как будто я что-то понимаю, когда читаю на мове!), перечитал внимательнее, почти по слогам. Торч не начался. Это была какая-то абракадабра! То есть полная абракадабра, без всякого смысла и прихода. Обычное, знакомое тело мовы тут было, как оспинами, побито чужеродными знаками «и», «ї», «є». Цыганенок продал мне бредовую считалочку, которую, видимо, сам же и написал на какой-то смести русского, наркотического и еще какого-то им же придуманного языка. Меня только что кинули на 250 юаней.
Я выучил стихотворение наизусть, и, после нескольких повторов оно мне даже начало нравиться. Цыганские килимы, талая вода, распятие, синяя школьная фарба. It's my life, как пел когда-то Доктор Албан. Вспомнить бы еще, что такое распятие.