Ігри Патріотів

– Софі…
– Що?
– Перестань дихати мені в шию.
– Це ще як розуміти?
– В мене зовсім не дитяча фантазія... Просто припини.
– Та в чому твоя проблема?
– Я майже впевнений, що в тобі…

– Ти мені зовсім не подобаєшся
– Ну, знаєш, я також не у твоєму фан-клубі

– Що? – зморщив носа Орфей, – тепер мені залишилося повірити у Снігову людину, і все – я морально готовий вибрати собі чарівну паличку, завести прибацаного пацюка, і звалити на платформу 9 ¾.
– Це паличка вибирає собі чарівника, дурний ти маґл, – з удаваним презирством фиркнув Патрік.

– Правда?
– Правда.
Патрік повірив. Він завжди їй беззаперечно вірив, і від цього все робилося тільки гірше. Скажи Софі, що вулицями бігають єдинороги, а з небес спускаються ангели, Патрік, без зайвих питань, приволік би відеокамеру.

– Не всі, у кого є крила – ангели.

Ти ж знаєш, як легко повірити в те, що хочеш почути.

– Як морально постраждала сторона, я залишаю за собою право на одну послугу з твого боку, про яку можу попросити будь-коли, і ти не відмовиш.
– Морально постраждала сторона?!
– Моє самолюбство дало тріщину. Неприємно, коли дівчина з якою проводиш ніч, навіть не пам’ятає тебе.
– Зараз у тебе череп дасть тріщину, придурок!