Душа Огня

Свято Дня Усіх Стихій завершено. Але навіть це не радує адептку академії стихій, Дашу Лукіну.

У академії Даша стала ,,своєю''серед студентів, намагається заповнити прогалини у знаннях і дізнається надзвичайні подробиці походженя ,,королів'' факультетів вогню та води

Але...як виявляється Рада Магів прагне викинути дівчину із академії. Навіть не просто викинути, а знищити стовідсотково і невідворотно. Декан факультету вогню проявляє до Даші дивний інтерес, а у замку, де навчаються студенти, з'являється непомітний і дуже небезпечний ворог...

Навчання в академії стихій продовжується. Друга книга виявилася ще цікавішою, аніж попередня. І якщо у першій книзі ще можна було знайти затягнуті чи трохи повільні події, то у цій просто гріх скаржитися на відсутність динаміки. Її тут повно:інтриги, заговори, западні, замахи на життя...

Я просто не встигала перегортати сторінки, аби слідкувати за подіями. Єдине, що мені не подобається, це те, що головна героїня ніяк не може остаточно вирішити з ким їй бути, а саме якого хлопця обрати. Дивне відчуття, ніби Даша хоче ,,всидіти на двох стільцях одночасно''.І,напевно, це єдиний недолік, в іншому - книга затягує, тому однозначно раджу до прочитання і чекаю продовження

Жизнь полна приключений у Даши, попаданки в Академию Стихий. Приживается Дашка тяжело, дабы, ну не любят землянок в Академии, а почему..... да потому, что магических сил у них много!! Вот и Даша не исключение, правда силы еще нужно раскрыть и научиться применять как надо и по назначению. И только тайное желание подтрунивает адептку к упорной учебе и к дружбе с "королями" факультетов Воды и Огня, а что из этой дружбы выйдет???
Продолжение истории не менее интересная и раскрывает еще больше моментов из жизни героев, что заставляет погружаться глубже в историю и ждать новых приключений, и что-то мне подсказывает, что их будет не мало впереди.

Читаю вторую книгу из этого цикла, она идет в том же ключе, что и первая но немного стало больше событий. Героиня стала больше меня напрягать. Не люблю когда читаешь и ощущение, что героиня попала не в разнополую академию, а в военную часть в каком нибудь глухом закрытом городке или в монастырь мужской, потому что все встречные поперечные на нее косятся, норовят пообжимать и исходят слюной. Тут как раз такая ситуация. Вообще я поняла почему книга хоть и читается легко, мне не особо нравится - у нее два автора. И у одной из авторов я не дочитала ни одной книги, ну никак вообще не идут они, а книги второй были довольно неплохи на мой вкус. в сомнениях дочитывать или нет всю серию.