Величний і розкішний засклений торгівельний центр з обігрівом та ілюмінацією, з престижними магазинами і представництвами світових фірм, з часом став місцем прогулянок, як толерантно висловився львівський путівник, для "сфер менш вишуканих, особливо солдатів і кухарок", тому логічно, що й тамтешні кінотеатри перетворилися на "гадючники". – про пасаж Міколяша

1505р. "З львівськими громадянами поєднувалися шлюбними узами знамениті шляхетські роди. Такого союзу шукали не так через прагнення до багатства, як через добрі манери, цивілізованість і вишуканіші звичаї, що панували у місті, яке мало стосунки зі Сходом і Заходом, і які в домашньому вихованні шляхти, розкиданої по країні, ще не прижилися".

Багатоетнічний, здебільшого неукраїнський, Львів протягом майже усієї своєї історії залишався чужинським анклавом в українському краї.

Міщанин – це громадянин міста принаймні у третьому поколінні, а нам на нього очікувати щонайменше півстоліття

Укотре намагаюсь окреслити для себе найголовнішу сутність класичного, питомого, правдивого, "фірмового" львів'янина, але чомусь завше вимальовується успішний чужинець-авантюрист, що покинув свою батьківщину і віднайшов тут для себе нову землю обітовану, новий Єрусалим. Місто, переповнене чужинською сутністю, – ось чим був Львів протягом усієї своєї історії.