Цитаты из книги Із сонцем за плечима

Ой, дорогеї гості, куди ж вас посадити, хіба горох перебирати.

Пригорни в думці того, кого хотів би пригорнути - так удвох і сидіте, доки не зігрієтесь.

так пити хочеться, що й добрий кусок сала з"їла б.

Як щось у тебе пропадає - худобина ото загинула - то не за тим жалій, що добра нима, а за тим, що живе пропало.

Людина не винна в тому, що є такою як є. Бог знав, яким кого створити. Та людина винна, якщо ни хоче стати ліпшою.

Шукай скарб ни десь, а поруч сибе. Що нажив - то твій скарб. Більшого у світі нима.

-Перш ніж винити когось,подумай,чи ти сам не винуватий перед ним.

Життя як поле: як зореш,так і вродить,що посієш,такий і сніп буде.

Хай бог судить.Він же ни тико на небі,а й на землі,як у молитві кажеться.

Часом чути, як хтось далеко-далеко ни то плаче, ни то співає ци до себе кличе, так далеко, що аж на тім боці неба.

Кота поклич і гладь його, а як нима кота, то думай, що є і що ти його гладиш, сидиш собі й гладиш, і кіт той до тибе муркоче, вам удвох добре.

Складай свою молитву своїми словами, тули ті слова до грудей, думай тими словами, тико щоб було то од щирого серця - і звалиться з серця каміння, що там приросло.

Гординя чоловіка й принижує.

Той хлопець, як теплий вітер, - приголубить і втече.

Ни той кіт, що мишей багацько наловив, а той, що кицю лапкою погладив.

Помічайте маленьку дитинку. Людинку.

Серце мусить із душею розмовляти. Щирими ніжними словами.

Хто проти зла стає - Боже діло робить, хто між двома злами - благодатний.