Крещение огнем

Геральт догадывался, откуда берется добыча. Сразу комментировать не стал, но дождался подходящего момента. Когда он оказался с Золтаном один на один, то вежливо спросил, не видит ли тот чего-нибудь неприличного в ограблении других беженцев, голодных не меньше них и наравне с ними бьющихся за выживание. Краснолюд серьезно ответил, что да, ему страшно стыдно, но такой уж у него характер.
– Мой колоссальный недостаток, – пояснил он, – в неизбывной доброте. Я прямо-таки не могу не творить добро. Однако я – краснолюд разумный и рассудительный и знаю, что быть добрым ко всем невозможно. Если я попробую быть добрым ко всем, ко всему миру и всем населяющим его существам, то это будет то же самое, что капля пресной воды в соленом море, другими словами: напрасное усилие. Поэтому я решил творить добро конкретное, такое, которое не идет впустую. Я добр к себе и своему непосредственному окружению.
Больше вопросов Геральт не задавал.

Я знавав у житті чимало військових. Знав я маршалів, генералів, воєвод та гетьманів, тріумфаторів численних кампаній і битв. Прислухався до їхніх розповідей і спогадів. Бачив я їх схиленими над мапами, коли малювали на них різнокольорові риски, коли будували плани, обдумували стратегію. У тій паперовій війні все грало, все функціонувало, все було ясним і - у зразковому порядку. Так мусить бути, - пояснювали військові. Армія - передусім це лад і порядок. Військо не може існувати без ладу і порядку.
Тим дивнішим є те, що справжня війна - а кілька справжніх воєн я бачив - з точки зору ладу й порядку аж занадто нагадує охоплений полум'ям бордель.