Цитаты из книги Носорог

Ведь и реальности тоже разные бывают. Выбери себе ту, которая тебе больше подходит. Спасайся в мнимости.

Беранже. Часом роблять зло й не прагнучи цього. Або ж дають йому поширитись.

Дудар. Як на мене, щось ви дуже самовпевнені. Хіба можна знати, де кінець нормальності й початок ненормальності? Ви можете визначити, що нормальне, а що ненормальне? Ні лікар, ні філософи не можуть розв’язати цієї проблеми. Ви мусили б знати про це.

Дудар. Любий мій Беранже, завжди треба намагатися зрозуміти. Й коли хочеш збагнути явище і його наслідки, то чесність думки спонукає докопатись аж до причин. І цього треба прагнути, бо ми ж мислячі істоти. Повторюю вам, мені це не вдалося, я не знаю, чи вдаватиметься й надалі. В будь-якому разі спочатку треба ставитись прихильно або принаймні нейтрально, виявити нескутість розуму, властиву науковому мисленню. Бо все логічне. Зрозуміти — значить виправдати.

Дудар. Зло, зло! Пусті слова! Хіба можна знати, де зло, а де добро? Звичайно, вподобання в нас різні. Ви передусім за себе боїтесь. Істина саме в цьому, але ви ніколи не станете носорогом, так, справді, у вас нема покликання!

Беранже. Алкоголь — чудовий засіб проти пошестей. Він імунізує. Наприклад, убиває мікробів грипу.

Дудар. Але, мабуть, не вбиває всіх мікробів усіх хвороб. А про носорогів цього й знати не можна.

Жан. Кожен дихає як може! Вам не подобається моє дихання, а мені — ваше.

Беранже. Даремно ви не вірите в медицину.

Жан. Лікарі вигадують якісь неіснуючі хвороби.

Беранже. Це почасти з добрих міркувань. Заради втіхи дбати про людину.

Жан. Вони вигадують хвороби, вони вигадують хвороби!

Беранже. Може, й вигадують. Але й виліковують оті вигадані хвороби.

Я володар своїм думкам. І ніколи нікуди не збочую. Я йду прямо, завжди тільки прямо.

Ботар (до Дудара). Масовий психоз, пане Дудар, масовий психоз! Подібно до релігії, яка є опіум для народу!

Ботар (до Дудара). Випускники університету мають абстрактні знання і нічого не тямлять у житті.

Ботар. Я працюю і в неділю. Я не слухаю священиків, що тягнуть вас до церкви, аби перешкодити вам діло робити, в поті чола свого заробляти на хліб.

Ботар. Я не вірю газетярам. Вони всі брехуни, я знаю, про що говорю, я вірю тільки в те, що бачу на власні очі.

Він завжди вдається в крайнощі! Завжди хоче вразити світ своєю обізнаністю і навіть не припускає, що може помилитись.

Беранже. А я й себе питаю: я існую чи ні?

Жан (до Беранже). Любий мій, ви не існуєте, бо у вас немає думок. Думайте —і будете існувати.

Беранже. Ну подумайте сами, вы же должны понимать, что у нас есть философия, которой у животных нет, и огромное богатство незаменимых ценностей. Они создавались веками человеческой цивилизацией!.. Жан (из ванной). Разрушим все это, и всем будет лучше.

Логик (Домашней хозяйке). Что поделаешь, мадам, все кошки смертны. Приходится с этим мириться!

Беранже. Да ведь вы же сами сказали, не все ли равно — сидит человек или стоит.

Жан. Вы не так поняли. Сидя или стоя, это все равно, если человек спит...

Ж а н (перебивает). Я, знаете, не хуже вас и даже, чего там скромничать, много лучше. Сверхчеловек — это человек, который выполняет свой долг.

Беранже. Какой долг?

Жан. Ну, свой долг... скажем, долг служащего.