Цитаты из книги Старий у задумі

Немає кінця людському пізнанню, й, можливо, в цьому її рятунок.

Тільки вдосконалюючи душу власну і тих, хто живе поруч з тобою, є смисл летіти разом з цією зеленою кулькою довкола он того вогняного кружала.

...всі слова про кохання - банальні, не банальне тільки те, що лежить у серці.

Природа сама по собі народжує красу і гармнонію, отож приймай її у душу, милуйся, вливайся в неї.

Багато без чого люди можуть прожити, проте не хочуть, а потрапивши в отой вир, уже й не можуть, ускладнюють буття й сточують в шарпанині нерви.

Тільки праця дає відчуття повноти і справжності життя, є метою людського буття.

Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи, і навіть не просто результат, а добро содіяного, звершеного, подарованого комусь. Хто не відчув того - обікрав себе. То жебрак, який прожив серед багатих і щасливих людей.

...людина - не каламарчик, звідки можна вилити одну речовину і налити іншої.

- Ти б якось заглянув до мене, - запропонував Сашко. - Ми все киваємо: якось чи колись. Древні казали: принесіть мені одну квіточку зараз, а не вінок на могилу.

Людина в задумі гарна.

Людина - це мисль.

То вельми гірка штука - досвід.

А проте суть життя і особливо творення - в чеканні.

Якби зібрати все, що витворило в своїй уяві людство, й скласти докупи уламки надій, тими химерами можна було завалити планету...

Людина може жити, тільки виконуючи якусь роботу. І не дуже задумуючись про далеку потребу тієї роботи.

Хоч уся земля вічна, давня кожна її грудочка, нас вражають тільки ті її шматочки, де розписалася людина.