Оддавали Катрю

Григір Тютюнник

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

29 оценок

5
31%
4
45%
3
21%
2
3%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 33Хотят прочитать 8

Рецензии

sireniti26 декабря 2021 г.
Весілля
Якщо подумати, сумні у нас традиції. Навіть ті, що мають бути веселими - з відтінком смутку.
Подружжя Безверхих оддають заміж третю свою дочку - Катрю. Подія велика і радісна. Закололи кабанчика, приготувалися, як слід, запросили майже все село, музики грали так, що ноги самі просилися в танець.
Та чому ж так невесело батькові й матері? Чому напливає сум і безмежний неспокій напливає на серце?
Троє дочок виховали. Жодна не зосталась біля батьків. От і ця від‘їжджає з чужими людьми. У місто, у незнане, назавжди…
Ой відчуває мати, що не кохання причина весілля. Та що вдіє? Сучасні діти такі стали самостійні, вони краще знають, як будувати своє майбутнє.
Машина зблиснула далекозорими фарами і зникла. А в повітрі довго ще тремтіло: «— Та моя ж ти, дитиночко дорогесенька, коли ж я тепер тебе побачу!..»
От знаєте, не те що тут якась мораль, чи чогось навчає цей твір. Тут інше. Прочитавши, задумуєшся над багато чим. Він викликає такі почуття, що важко передати на словах. Серце сильніше б‘ється в грудях, слози бринять на очах. Щось вічне стукає у скронях, щось величне наповнює груди. І болить. Чомусь болить душа.
Новела з гірким присмаком.
Читать далее
58
485

Все рецензии

Цитаты

GraceTurner12 апреля 2017 г.
Здавалося, не десятки людей співало ту пісню, а одна многогласа душа..
5
1K
sireniti21 декабря 2021 г.
Молода!» — зронив хтось у тиші, і всі обернулися до хати. Там на поріжку стояла Катря у білому просторому платті, що приховувало стан, калиново-срібному вінку над короною гарно зачесаного волосся й довгій фаті, яку, немов хвилю туману, тримали на руках дівчата й молодиці у старовинних вишиваних сорочках та квітчастих хустках з довгими китицями — рум’яні, усміхнені, схвильовано-цікаві, їм не терпілося швидше побачити молодого: кому назустріч вивели таку квітку?
4
223
sireniti21 декабря 2021 г.
У світлиці було чисто й затишно, як буває тільки в хатах, де не сини, а дочки. На стінах, запнуті рушниками, висіли портрети всіх трьох Степанових дівчат — тонколиких, кучерявих, з трошки наполоханими очима: видно, що фотографувалися уперше в житті. Вони були схожі одна на одну, як близнюки, може, тому, що фотограф-портретист із Полтави підмалював їхні брови усім однаково — рівно.
4
208