Отзывы о книге Тому, що ти є

Це прямо-таки сюжет для кінофільму жанру мелодрами з елементами фантастики, якщо відкинути епілог. Я досить тривалий час відкладала цю книгу, тричі починала її читати. Як виявилось, не дарма. Як на мене, вона трошки затягнута, місцями нуднувата. Характери героїв занадто абсолютизовані, або чорне, або біле. Сірого немає. Вічна тема кохання, батьків і дітей, міста і села, бідних і багатих. все досить банально, не знаю чого я очікувала від цієї історії, але не відчуття полегшення, що нарешті я дочитала цю книгу, це точно.

Так, це не "Щоденник Мавки", з якого почалося моє знайомство з автором. І, може, якби не Епілог, я б сказала, що це звичайна собі гарно написана книжка, хоч місцями з не зовсім природніми обставинами та діалогами, але не більше. Краще було б той Епілог не читати і залишити все, як є - з фантастичним, та все-таки хепі-ендом. А вийшло так, що останні сторінки стали своєрідним тестом на дорослість. Дара Корній водночас і натякає, і залишає нам вибір. Мовляв, вірте в диво, якщо хочете! І, що неочікувано, я, яка раніше запросто так би й зробила, обрала інше – прийняла божевілля героя. Бо ж, бачте-но, гарна казочка, але всі ж розуміють, що так не буває. І от мучуся запитанням: а як же ті крила, про які йшлося в тексті? Коли ж це і я встигла їх обрізати?..

Дара Корний пишет прекрасно, красивый язык, правильный слог, немного нереальные, но в тоже время настоящие истории о чувствах, о любви и просто о жизни обычных людей. Читать было грустно, наверное, потому, что ты понимал - вот она, правда...С другой стороны, пыталась себя убедить в том, что не бывает таких историй и это просто придуманная печаль.... Книга заслуживает на внимание людей, которые любят современную украинскую литературу, женскую прозу.... Поставила бы 5 баллов, но удержалась. Одну звездочку похитила главная героиня книги, немного не вписывается она в историю, слишком много эмоций, нервозности, какой-то неправильности. Но это уже субъективно..... Приятного чтения!

Чудовий роман Дари Корній. Про втрачену можливість бути разом. Олександр і Оксана дружили зі школи. Ще з юних літ Сашко мав до дівчини почуття, він був її вірний Санчо Панса, який кожного дня носив її портфель в школу. У них були мрії, якими вони охоче ділились один з одним. І ось закінчилась школа і їхні долі розійшлись. Він давши клятву у мами на могилі, поступив у Львівський медуніверситет. Вона поїхала у Київ. На 3 курсі навчання вирішувалась питання як відсвяткувати "екватор" саме тоді Оксана познайомилась із Владом, який тоді був на 5 курсі. Він безмежно закохався у дівчину, на що вона не могла відповісти взаємністю, але як говорила письменниця :"Благими намірами вистелина дорога не до раю".... Вона одружилась з Владом... І знову доля звела їх разом, у Києві на майдані "революція на граніті" і він дивиться в її смарагдові очі, вдихає запах любистку яким пахне її волосся, і розуміє як сильно кохає її... Але вона не його... Ще багато часу пройде з того моменту, багато подій відбудеться, народження донечки Мар'янки, закінчення університету, смерть батька, зрада чоловіка, і невтішний діагноз... У неї рак. Одного зимового вечора він знаходить її ледь тепле тіло на мості "Скупого кохання"... Всі спроби врятувати її життя нанівець. Вона помирає. Знову йде від нього, але тепер назавжди. Тільки Числобог і кімната з номером "безкінечність" дась можливість усе змінити.