Цитаты из книги Алхимик

И у пастухов, и у моряков, и у странствующих торговцев всегда есть один заветный город, где живет та, ради которой они готовы пожертвовать радостной возможностью свободно бродить по свету

«Иногда лучше все оставить как есть», — подумал он и промолчал.

- Люди слишком рано узнают, как им кажется, в чем смысл их жизни, - сказал старик, и Сантьяго заметил в его глазах печаль. - Может быть, поэтому они столь же рано от него отказываются.

- Ну и как там, в Салиме?
- Как всегда.

...умереть, следуя своей Судьбе, гораздо лучше, чем принять смерть как тысячи людей,которые даже не подозревают о существовании Пути.

Душа Мира питается счастьем человеческим.

Ты всё равно не заставишь его [сердце] замолчать. Даже если сделаешь вид, что не прислушиваешься к нему, оно останется у тебя в груди и будет повторять то, что думает о жизни и о мире.

-Любят, потому что любят.. Любовь доводов не признаёт.

-Я люблю тебя потому, что вся Вселенная способствовала нашей встрече.

...людські серця такі вже є. Бояться здійснити свої найбільші мрії, бо журяться, що їх не заслужили, або не здатні досягти. Ми, людські серця, вмираємо зі страху, подумавши, що наші кохані можуть відійти назавжди, що миті, які могли б бути чудовими, чудовими не будуть, що скарби, які можна було б знайти, так і залишаться похованими серед пісків. Бо коли так справді стається, нам неймовірно боляче.

...не треба боятися невідомого, бо ми можемо здобути все, що захочемо. Нам страшно втратити те, чим володіємо — життя, майно. Але страх зникає, коли зрозуміти, що й наші долі, й уся світова історія написані однією Рукою.

Коли наближаєшся до мрії, сенсом життя стає Легенда

Алхимик находил этому одно объяснение: то, что подлежало передаче, есть плод Чистой Жизни, которую трудно запечатлеть в словах или рисунках. Ведь люди, увлекаясь словами и рисунками, имеют склонность забывать в конце концов Всеобщий Язык.

I’m afraid that if my dream is realized, I’ll have no reason to go on living.

«И когда он благословлял сына, тот по глазам его понял, что отцу, несмотря на годы, самому хочется отправиться в странствие, — хочется, как ни старался он заглушить эту тягу, утешаясь благами оседлой жизни: едой, питьём и крышей над головой»

Навіть якщо я трохи чогось вимагаю, сказало йому серце, — то це тому, що я серце людське, а людські серця є такими. Я боюся реалізувати твої найбільші мрії, бо мені здається, ти їх не заслужив або ніколи не зможеш перетворити іх на реальність.

Я такий, як і всі люди: бачу світ таким, у якому події розгортаються так, як мені хочеться, а не так, як вони відбуваються насправді.