Не можу слухати меланхолійної музики.
А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючись їх незамінною, ллється лиш одною струєю смутку. Я розпалася тоді в чуття, і не можу опертися настроєві сумному, мов кремовий флер, якого позбутися мені не так легко. Зате, якпронесеться музика блиску, я подвійно живу.
Обнімала би тоді цілий світ, заявляючи далеко-широко, що музика грає!
І класичну музику люблю.
Навчила мене її розуміти й відчувати по мотивах одна з моїх товаришів, якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворееа музика.
Вона вічно шукала гармонії.
В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе й до природи...
Нас мешкало разом три товаришем.
Зразу лише дві. Одна склянка і я. Була вже майже укінченою артисткою і працювала саме над одним образом, який хотіла продати й поїхати до Італії, щоб побачити тамошню штуку та найти й собі дорогу до неї.
Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька й брала своє заняття дуже поважно. Дражлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною.
Тішилася великою симпатією межи своїми товаришами по заняттю, а навіть і самі професори, гострі подеколи до нікчемності супроти своїх учеників і учениць, любили її по-батьківськи і побили їй свої закиди й уваги в найлагідніший спосіб, щоб лиш не діткнути її. "Das schonste Gluckskind" (Найкраща улюблениця долі) називали її, а вона й сама не називала себе інакше, як - "Ich - das Gluckskind" (Я - улюблениця долі).
Я прилагоджувалась до матури (екзамену), бо хотіла бути учителькою.
Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба - і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен. Маєтку я не мала, а життя вибагливе, мов молода дівчина, ждала свого.
6 понравилось
Ваша оценка
Jane10024 сентября 2012
lisovskatata31 января 2015
Ih0827 июля 2020
ReneeMadison9717 августа 2016
Booklover132821 февраля 2022
misspupok8 февраля 2022639
AndrzejBorowski26 апреля 2021519
isandean5 апреля 2021716