Отзывы о книге Пушки августа

Большое количество переизданий. Книжка Такман сама по себе не очень хорошая. Мньогое не точно, многое устарело. Но, говорят, она помогла предотвратить Карибский кризис. Якобы Кеннеди прочел и стал более осторожным. Правда, потом был Индокитай. В год столетия Великой войны это вспоминается. Войнана, может быть, и была совершенно неизбежной. Но тогдашним элитам нельзя простить, что они превратили в кладбища поля Фландрии и Белоруссии. Воевали бы где-нибудь в Африке. Несколько канонерок, рейды отрядов в сотни человек, привлечение туземцев и боевых слонов. Какие бы книжки об этом можно было написать, фильмы снять! Но сами себя «подорвали» (европейцы), развязав «европейскую гражданскую войну» и превратив Старый Свет в кладбище. Потом уже все пошло по нисходящей.

Книга написана в такому собі аристократичному документальному стилі. І як до болі знайомо завертілися перепитії подій того серпня сторічної давності; яка до розпачу схожа байдужість міжнародної спільноти, бо й нема її як такої: розділили нас кордонами й загорожами і сказали тішитися ефимерним спокoєм і добробутом, війна далеко, вас вона не стосується. А коли перші артилерійні снаряди небаченої й нечуваної потужності почали трощити спини бельгійських замків і ховати під їх руїнами солдатів, то "спільнота" за них вболівала і тримала кулачки, читала газети, розмовляла за обідом. Бельгія 1914ого така схожа на сьогоденну Україну. Їй теж обіцяли протекторат, але сталася така оказія, що Франція чекала доки атакуватиме Німеччина, Англія чекала цього ж, а дочекалися вони до того що молоденькій, з ослабленою армією Бельгії довелося захищатися самотужки і бути першою країною, яка випробувала на собі нову могутню артилерію кайзера, масові розстріли для залякування окупованого населення та спалені до щенту міста. Німецьке військо протоптало собі дорогу до Франції і ніхто з забов"язаних у допомозі країн не допоміг бельгійському народові. Стратег Мольтке обіцяв, що солдати ще застануть жовте листя на дерев повертаючись з війни, тої осені їм довелось чекати чотири роки. Пробіг очима відгуки на цю книгу серед росіян: обурюються, що їх військо та генералів пані Такман вельми непоштиво описала, зачепила за живе - національне ремесло все ж таки. Книга важка як олов"яні черевики, але потрібна для розуміння людяності і її втрати.