Дівчатка

''...Зустріч однокласників-то немовби ще один екзамен,цим разом на успішність житейську''.

''...Може,від підлости теж належиться ось таке,одноразове щеплення,хоч і від щеплень теж,бува,помирають...'

''..Така сама як ти,але інша,ось що таке сестра.''

''...Стільки в світі краси,як це все вмістити?..Як же це все вмістити,якщо світ такий величезний?''

''... І все це брехня,бо насправді нічого не минає-хоч скільки не старайсь наживати потім поверх того, воно однак темнітиме зісподу,крізь шкіру років,як невиводний крововилив...''

''...І так минуло наше дитинство-в Країні Спадаючих Колготок''.

моя кохана золотонога дівчинко, моя безпутна сестричко з розширеними, як у наркоманки, зіницями, в яких свічками стоять сльози од незмоги вмістити в себе цілий світ — що прийняти в себе всіх мужчин нараз, — що ж це вони говорять про тебе?…

якого чорта я сюди приперлася, і що мені тут робити, Господи, яка порожнеча, — напитись, чи що?…

Хтось повсякчас проживає за тебе твоє життя — одну з його можливих, ніколи тобою не здійснених версій. Всі почуття, що по-справжньому в'яжуть нас з іншими, від любови до заздрости, походять від цієї потаємної туги за іншими життями — інстинктивно вгаданими, розпізнаними нашими життями, яких ми, одначе, ніколи, ніколи не будемо мати.
І хтось нас боронить, хтось ослоняє собою — проживаючи їх за нас спимо без кошмарів.

Хто, крім однокласників, поверне нам нас такими, якими нас уже нема — ні для кого, блін, ні для кого? — звичайно, як не рахувати батьків, але на те вони й батьки…