Цитаты из книги Давня казка

Не поет, у кого думки Не літають вільно в світі, А заплутались навіки В золотії тонкі сіті. Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!

Трудно навіть розказати, Що за лихо стала в краю, Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, як у раю.

Не журись, еоли недоля В край чужий тебе закине! Рідний край у тебе в серці, Поки спогад ще не гине.

Не журись, немарно пройдуть Сії сльози й тяжка мука; Рідний край щиріш любити Научає нас розлука.

Золотих не хочу ларів,- з ними щастя не здобуду. Як яними увінчаюсь, То поетом вже не буду.

Не поет, ц кого думки Не літають вільно в світі, А заплутались навіки В золотії тонкі сіті.

Золотих не хочу лаврів, -
З ними щастя не здобуду.
Як я ними увінчаюсь,
То поетом вже не буду.
Не поет, у кого думки
Не літають вільно в світі,
А заплутались навіки
В золотій тонкі сіті.
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!

Трудно навіть розказати,
Що за лихо стало в краю, -
Люди мучились, як в пеклі,
Пан втішався, як у раю.

Не журись, коли недоля
В край чужий тебе закине!
Рідний край у тебе в серці,
Поки спогад ще не гине.

Та чого нам, люди добрі,
За новинками впадати?
Може, часом не завадить
І давніше пригадати.